16 січня на базі Міського центру зайнятості, психологом Центру Каритун Оксаною було проведено семінар з елементами тренінгу на тему: “Співбесіда з роботодавцем, як правильно її побудувати та успішно пройти”. Метою заходу було проінформувати роботодавців про всі психологічні особливості співбесіди та повправлятися її проходити.

  Шопоголізм, а по науковому — оніоманія – психічний розлад, при якому людина відчуває себе щасливою тільки тоді, коли отримує чергову річ. Іншими словами, сама ця річ шопоголіку не потрібна, йому важливий процес придбання. Похід по магазинах, як обряд, приносить шопоголіку задоволення, є розвагою. В який момент невинне хобі перетворюється на манію? Пам’ятайте, не кожна людина, яка любить витрачати гроші, є шопоголіком. Існує багато симптомів, які допомагають розпізнати залежність від покупок.

  Ознаки шопоголізму

  По-перше — ви не маєте особливих захоплень, а тому ви готові годинами розглядати вітрини магазинів та бутиків. Якщо вас попросять розповісти, який кращий спосіб для боротьби з поганим настроєм, то ви скажете, що потрібно щось купувати кожен день. Адже ви й самі користуєтеся таким методом. Як правило, ви витрачаєте набагато більше, ніж плануєте, а тому приховуєте від близьких реальну вартість речей. У вас є кілька однакових футболок, троє кед однієї моделі і схожих сумочок. Але ви не можете пояснити, навіщо вам однакові речі. У вас не виходить накопичити на новий телефон або подорож, про яку ви давно мрієте. Адже всі відкладені гроші вимагають, щоб ви їх витратили.

  Причини родом із дитинства

  Як і більшість психологічних проблем, причина шопоголізму криється в дитинстві. Найчастіше цей розлад переслідує людей, яким в дитинстві було не достатньо батьківської любові та уваги. Наприклад, дитина зростала в сім’ї, найчастіше неповній, де матері доводилося багато працювати, щоб прогодувати родину, а брак спілкування з дітьми вона компенсувала подарунками. Як правило, вже в дорослому житті у таких людей спрацьовує стереотип, нова річ дорівнює радість щастя, задоволення.

  Розпещеність

  Крім того, якщо ви не знаєте, що таке слово «ні», то у вас просто не буде аргументів для внутрішнього голосу, який так і просить щось купити. Можливо, ви росли єдиною дитиною в сім’ї або вас дуже сильно любили, що готові були виконувати кожен каприз. Так, ви вже звикли відразу отримувати бажане і навіть незважаючи на наслідки.

  Заздрість

  У вашої подружки новий Айфон, а у вас немає? Ви думаєте тільки про те, як виправити таку несправедливість, навіть якщо не знаєте, навіщо вам цей гаджет? Може бути раніше вам доводилося доношувати одяг за сестрами, а тепер ви намагаєтеся показати, що ви можете собі все дозволити?

  Занижена самооцінка.

  Ви думаєте, що нові речі зроблять вас краще. Але, коли ви залишаєтеся наодинці, то вже не ховаєтеся від себе за речами. Ви також незадоволені зовнішністю або характером.

  Як не стати шопоголіком

  У першу чергу розпочніть зі ставлення до себе. Подумайте, чого ви насправді хочете досягнути, коли вирушаєте в магазин. Самоповага, красу, радість або щось ще? Поки проблема має місце, вона буде змушувати витрачати вас гроші.

  Підвищення самооцінки

  Далі обміркуйте, як ви можете ще підвищити свою самооцінку, хороший настрій і задоволеність собою. Може бути, ви самі вмієте створювати гарний одяг? Чи мрієте завести собаку, з якою будете відчувати себе потрібною? Може бути, варто змінити свій рід діяльності і гроші вже перестануть бути важливою необхідністю?

  Шукайте підтримку

  Обов’язково поділіться з близькими своїми складнощами. Вони можуть не зрозуміти вашої проблеми, але поки не спробуєте — не дізнаєтеся. Чітко та коротко скажіть, що з вами роблять магазини, а також поговоріть, яких дій ви чекаєте від близьких.

  Максимум захоплень

  Складіть для себе розпорядок дня. Намагайтеся максимально займати свій час, щоб не було необхідності підсолодити настрій покупками. Спробуйте створити власний блог, влаштуйте аукціон речей, стати стилістом і так далі. Можливо, це дозволить вам знайти себе і шанувальників.

  Змініть ставлення до речей.

  Проведіть експеримент. У центрі дивану розмістіть джинси, а навколо всі можливі речі, які можна одягати з ними. Можливо, навіть розпишіть ситуації, де вони можуть знадобитися. Більш того, складіть список з 20-25 речей, які будуть для вас основними в цьому сезоні, і не відхилятися від цієї кількості.

  Змініть ставлення до покупок

  Велику слабкість шопоголіки відчувають до розпродажів. Тут тільки одне рішення — важливо тверезо оцінити, чи потрібні вам пропоновані речі. Ті ж помади. Навіщо вам нова, якщо у вас вдома ще лежить? Гнатися за новинками не варто. Те, що зараз модно, через кілька місяців буде вже не актуально. Так, якщо вам хочеться купити дуже дорогий фотоапарат, який щойно з’явився, то є сенс почекати кілька місяців, поки вартість стане нижчою.

  Ставлення до грошей

  Намагайтеся збирати чеки і в кінці місяця підводите підсумки. Так ви зможете зрозуміти, що почали витрачати значно більше, ніж заробляти, і вже будете намагатися себе стримувати. Якщо ж вам просто подобається витрачати гроші, то краще віддавайте їх на благодійність, або ж відкладайте на подорож своєї мрії.

  Дитяча брехня. Іноді дорослим, вона здається такою нехитрою і наївною. Але причини того, що дитина починає брехати батькам, нешкідливими або незначущими назвати ніяк не можна. Не поспішайте засуджувати і карати доньку чи сина за брехню.

  Як би сумно це не звучало, але те, що дитина почала вам брехати, говорить про кризу довіри у ваших стосунках. І шукати шляхи виходу з цієї кризи потрібно саме вам, батькам, як більш досвідченим, врівноваженим, авторитетним. Причин того що діти починають говорити неправду може бути декілька.

  Надмірна суворість

  Якщо ви виховуєте дитину в строгості і караєте за вчинені проступки, то дивуватися тому, що дитина вам бреше, намагаючись уникнути чергового осуду не варто.

  Гра почуттями

  Якщо ви демонстративно засмучуєтеся, хапаєтеся за серце, звинувачуйте дитину в своєму поганому самопочутті після її витівок або поганих оцінок, ви самі провокуєте доньку чи сина всіляко приховувати свої промахи, щоб, просто, не засмучувати вас.

  Недолік уваги

  Якщо дитина вигадує і розповідає всім, хто готовий її слухати, історії про щасливу сім’ю, про те, як її люблять батьки, то, можливо саме всього цього їй не вистачає в дійсності. Дитина обманює тільки для того, щоб привернути до себе вашу увагу, якої  їй так бракує.

  Комплекс неповноцінності

  Дитина може бути незадоволена собою. Це відбувається тоді, коли батьки її часто критикують, розвиваючи тим самим у маленькій людині комплекс неповноцінності. Брехня в даному випадку – це спроба змінити, прикрасити не дуже райдужну дійсність. Стати в своїх очах і в очах оточуючих гідним поваги і захоплення. Якщо за характером брехні дитини вам вдалося визначити її основні причини, то половину шляху до викорінення цієї звички пройдено. Що ж робити далі.

  Зберігайте спокій

  Сядьте поруч із дитиною так, щоб ваші очі знаходилися на одному рівні. Спокійно скажіть, що ви знаєте, що дитина збрехала. Попросіть сказати вам правду, запевнивши попередньо, що сердитися так само, як і карати  не будете.

  Тримайте слово

  Обов’язково при цьому ви повинні підкреслити, як сильно любите дитину. І що б вона не зробила, любити менше не станете. Коли дитина перейметься до вас довірою і розповість вам правду, стримаєте своє слово – не сваріть її.

  Допоможіть розібратися

  Допоможіть дитині розібратися в сформованій ситуації. Поясніть, що вона зробила неправильно. І обов’язково розкажіть, як в даній ситуації потрібно було вчинити. Закінчіть розмову ще одним поясненням, що ви її любите  і в будь-якій ситуації готові прийти дитині на допомогу.

  Особистий простір

  Коли діти досягають підліткового віку, дуже часто причина їх брехні полягає в бажанні створити для себе особистий простір, незалежну від дорослих територію, де господарем буде тільки сама дитина. І ваше завдання – цю територію своєму тінейджеру надати. У розумних межах, звичайно. Але щоб дати дитині реально відчути, що вона перейшла на нову сходинку дорослішання.

  Окресліть рамки

 Проте більша самостійність – це не синонім вседозволеності. Тому тут важливо чітко окреслити рамки самостійності підлітка на даному віковому етапі. Та ще важливіше, щоб з цими рамками погодилася сама дитина. Дискутуйте і будьте готові до компромісів. Можете навіть укласти договір у письмовому вигляді. Пам’ятайте, брехня не зникне відразу ж після того, як ви поговорили з дитиною. Дайте на це час. Дитина буде чесною з батьками, коли не боятиметься покарань та гніву, відчуватиме підтримку, щоб не сталося, чутиме в свою адресу похвалу та заохочення, якщо у ваших стосунках пануватиме довіра та взаєморозуміння. Не менш важливий і особистий приклад. Наскільки щирі, чесні і відкриті ви самі, настільки ваші діти ці якості від вас і переймуть. Створіть атмосферу злагоди і гармонії в сім’ї. І тоді маленькі її члени не будуть шукати порятунку від страждання і самотності у брехні…

  Коли батьки дізнаються про те, що їх чадо потайки бере у них гроші, вони обурюються і впадають у стан безвиході: що робити і чому так сталося? Дитяче злодійство може бути усвідомлене або неусвідомлене порушення кордонів інших людей, нелегальне вторгнення в їх простір і привласнення собі їх власності, спосіб сказати дорослим про якесь своє неблагополуччя, спосіб впоратися з наслідками травми або можливість отримати те, що іншим способом не отримати.

  Як розмежувати: “моє” і “батьківське”

  Приблизно в три роки у дитини відбувається формування понять “моє” і “твоє”. У цей момент вона усвідомлює, що має маленький власний простір, з яким оточуючі повинні рахуватися. І якщо в цей момент батьки не зуміли закріпити ці поняття і не навчилися коректно ставитися до особистісного простору дитини, то і вона не навчиться поважати особистий простір батьків. Підліток не зрозуміє, чому йому не можна брати гроші або речі у мами чи тата, якщо вони беруть без дозволу у нього все що хочуть. Цей аспект виховання дуже важливий, оскільки у наш час велика увага приділяється формуванню індивідуальності дитини. Якщо навчити її розуміти і цінувати свою власність, то вона буде з повагою ставитися і до чужої.

  Крім того, практика психологічної роботи з підлітками, які крадуть гроші у батьків показує, що таких дітей заставляє красти, переживання деяких емоцій і почуттів.

  Злість та агресія

  Якщо у дитини є заборона на вираження своєї злості і агресії в сім’ї, то вона буде шукати альтернативний спосіб справитись з цією емоцією. І крадіжка дуже зручний спосіб для цього. Важливий факт, що це робиться не заплановано, тобто підсвідомо.

  Образа

  Коли ваш підліток ображається і так саме не може висловити свою образу в безпечній формі. Не може розібратись, спокійно, що можна з цим почуттям зробити, якщо немає ні кого хто б допоміг йому розібратись в ситуації, це може теж спричинити бажання відновити справедливість (звісно підсвідомо). І крадіжка це зручний спосіб.

  Страх

  Це може виглядати парадоксально, але страх може бути причиною крадіжок. По типу, із 2 бід обирають менше. Наприклад, коли у дитини з’явився борг, або гроші вимагають однолітки чи старші учні у школі.

  Брак емоцій

  Якщо дитині не вистачає емоцій, вона не може встановити емоційний зв’язок із найближчими людьми, то вона буде шукати ці емоції будь-яким шляхом, в тому числі і крадіжкою. Адже підсвідомо, неважливо яку увагу дитина здобуває, позитивну чи негативну.

  Самооцінка.

  А ще може бути, що батьки сильно обмежують дитину в грошах (не важливо в яких обставинах, якщо про це не ведеться роз’яснювальна робота), і тоді дитина буде відчувати себе погано в компанії дітей, які можуть щось собі купити, а вона, ні. Або дитина загалом, відчуває себе не повноцінною, або думає, що з нею будуть дружити лише через гроші, і тоді крадіжка дає шанс, виглядати в колі своїх друзів більш значущою. І це спосіб підняти свою самооцінку й авторитет. Звісно це дуже сумнівний спосіб, але якщо це не пояснювали дитині, то вона і не знає.

  Клептоманія

  Окремим пунктом варто виділити клептоманію (схильність до крадіжки). Якщо у вас є підозра, що ваша дитина має саме такий розлад, необхідно пройти обстеження і діагностику у психіатра.

    Крадіжка як протест

  Красти гроші у батьків можуть і діти із забезпечених сімей, які ні в чому не мають потреби. Батьки купують їм все, що вони захочуть. Але при цьому підлітки відчувають себе самотніми, обділеними батьківською увагою. Тата-мами повністю поглинені власними турботами і ніколи не цікавляться, чим живе рідне чадо, що його хвилює. І тоді підліток починає у них красти гроші, щоб елементарно звернути на себе увагу та змусити батьків на розмов.

 Кишенькові важливі

Багато батьків не дають дитині гроші на кишенькові витрати, міркуючи так: “Дам їй в школу булочку, яблуко, і досить”. У молодших класах така ситуація була б цілком нормальною, а в середніх – вже ні. Дитина повинна мати можливість самостійно купити собі їжу: обід в їдальні, ту ж булочку або склянку кока-коли. Вона неймовірно страждає, коли всі однокласники йдуть в їдальню або буфет, а вона не йде, тому що мама не дала грошей. Наступного разу вона без дозволу візьме ці гроші у мами, щоб відчувати себе так само впевнено, як і решта. Якщо сім’я дійсно економить, збираючи гроші на конкретні потреби, то дитині це потрібно обов’язково пояснити. В іншому випадку батьки, не бажаючи того, самі штовхають її на крадіжку.

На що звернути увагу

  Пам’ятайте, у кого (з родини або школи) – дитина краде, тому і направлене послання дитини. Що саме вона бере і на що витрачає вкрадені гроші? Це вкаже на якийсь дефіцит, виражений символічно.Як давно дитина це робить? Якщо давно, то родина має деяку “сліпоту”, старанно не помічає труднощів, боїться з ними мати справу. Це спосіб дитини “відкрити очі” системі.

  Працівники Центру 15 грудня в центрі міста, біля головної новорічної ялинки, створили казку для малят. Запросили мультиплікаційних персонажів, які розважали малечю, а наостанок кожна дитина отримала солодкий подарунок.

  Як часто ваші діти кажуть «дякую» або «вибачте» без ваших про те нагадувань? Чи буває таке, що вони сміються з чужого болю чи просто не зважають на почуття інших людей? Не поспішайте панікувати, що ваша дитина виросте жорстокою, адже, співпереживання та емпатію можна розвивати.

  Що таке емпатія?

  “Емпатія” – це здатність сприймати точку зору іншого і регулювати власні емоційні реакції відповідно до цього. Емпатія сприяє емоційній стабільності, стійкості, покращує здатність долати труднощі, налагоджувати соціальні зв’язки та підвищує загальний рівень задоволеності життям. Розвиток емпатії повністю лежить на батьках. Чому? Тому що співчуття – це не просто духовний розвиток дитини, а ще й вивчення взаємин між людьми. Діти починають придивлятися до оточуючих і вже намагаються проектувати їх емоції на себе, тобто шукати в них схожі переживання зі своїми почуттями.

  Важливість обіймів

  Давайте своїм дітям вдосталь фізичного контакту, Дослідження показують, що люди, яким вистачає обіймів, ніжних дотиків та інших подібних фізичних контактів, відчувають підвищення рівня окситоцину. Це, як вважають дослідники, сприяє покращенню здатності розпізнавати, розуміти і відкликатися на переживання інших.

  Поважайте особистість дитини

  Ставтеся до дитини як до особистості з власною точкою зору. Це дозволяє сприймати унікальні погляди таемоції Вашої дитини без будь-яких неточних припущень або проекцій. Це також допомагає прийняти думку про те, що “цілком нормально приймати унікальні ідеї та прагнення інших людей, їх бажання, переконання, почуття та думки”.

  Грайте разом в рольові ігри разом

  В одному з досліджень дітей попросили зобразити складнощі старості (одягнувши окуляри для імітування поганого зору і рукавички для стримування дрібної моторики), і вони в результаті мали набагато більше співчуття до людей похилого віку. Просто запитати дитину: “як би ти себе почував/ла, якщо….” є не настільки ефективним, як запропонувати побути у вказаній ситуації під час гри. Також можна прочитати насичену емоціями казку, а потім з дітьми обговорити кожного героя, описати їх риси характеру, підвести якийсь підсумок. Якби вміли говорити рибки, які живуть в акваріумі, і морські мешканці, що б вони могли повідати. Через рольові гри дитина вчиться перевтілюватися, при цьому розвиває душевність і таким чином починає розбиратися в емоційному світі іншої людини.

  Схожість з іншими

  Дослідження показують, що діти більш схильні проявляти емпатію до тих дітей, які схожі на них. Якщо Ваша дитина сердиться на свого молодшого брата через те, що він створює багато шуму, розкажіть, що коли їй самій було три роки, вона також любила видавати безліч звуків під час гри. Пояснюйте дитині соціальні передумови правил замість того, щоб погрожувати покараннями.  Вчіть її, що не треба бити інших, тому що це “завдає болю іншим”, а не тому що за це вона дістане покарання. Розкажіть їй про наслідки крадіжки на прикладі жертви, а не про те, як “злочинці потрапляють до в’язниці”.

  Приклад батьків

  Проявляйте емпатію до інших людей у присутності дитини. Показуючи ваше розуміння поглядів інших людей і проявляючи співчуття до їхніх ситуацій, ви моделюєте аналогічну поведінку вашої дитини. Книги, фільми та реальне життя можуть надати можливості для демонстрації власної емпатії. Поміркуйте разом про те, як наші почуття впливають на нашу поведінку Запропонуйте дитині пошукати зв’язок між тим, як вона відчувала себе нікчемною, коли отримала низьку оцінку, і тим, як через дві години після цього вона назвала свого молодшого брата дурним. Привчайте свою дитину неупереджено сприймати світ. Проявляйте емпатію до вашої дитини та навчайте її вирішувати проблеми навіть тоді, коли вона має негативні почуття. Дослідження показують, що діти більш схильні проявляти емпатію до інших, якщо їхні батьки проявляють співчуття і підтримують їх весь час, а не тільки тоді, коли вони засмучені.