02.08.2018 року юрисконсульт Центру в сквері ім. Т. Шевченко проводила профілактичні бесіди з молоддю про те, що парки, сквери – це місця чистого повітря для відпочинку, а не для вживання пива, алкоголю та тютюнових виробів. Незнання закону не звільняє від юридичної відповідальності. Тому, щоб не потрапити в неприємну ситуацію і не сплачувати штраф і проводиться роз’яснювальна робота серед молоді. Приємно зауважити, що більшість молодих людей, з якими спілкувались сьогодні, не тільки обізнані в правовому полі, а й ведуть здоровий спосіб життя.

  Хмельницький міський Центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді нагадує, що існує рішення Хмельницької міської ради від 27.06.2012 р. №16 «Про зменшення шкідливого впливу куріння тютюнових виробів на здоров’я населення на території міста Хмельницького».

  Вільними місцями від вживання тютюнових виробів є: приміщення державних підприємств, установ, організацій (крім спеціально відведених місць), зупинки громадського транспорту та 5-метрова зона навколо них, підземні переходи, місця загального користування житлових будинків, громадські туалети, парки, сквери та ботанічні сади міста Хмельницького, міський пляж, автовокзали та залізничні вокзали (крім спеціально відведених місць), культові будівлі та прилегла територія, 5-ти метрова зона по периметру навколо входу в громадське місце, 3-х метрова зона по периметру навколо банкомату, пішохідна частина вул. Проскурівської, майдан Незалежності, ринки продовольчих та непродовольчих товарів. За порушення норм закону настає адміністративна відповідальність у вигляді штрафу від 51 до 170 гривень

  23.07.2018 року психологом Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Любов’ю Кирилюк проведено тренінгове заняття для дітей 7-9 років у дитячо-юнацькому оздоровчому комплексі «Чайка» на тему «Дружність у дитячому колективі – запорука гармонійного становлення людини».

  З моменту, коли дитина стає членом групи однолітків, її індивідуальний розвиток неможливо розглядати й вивчати у відриві від взаємин з іншими дітьми цієї групи. Саме на основі досвіду спілкування з іншими дітьми формуються моральні якості юної особистості, насамперед ті, що визначають її ставлення до людей. У згуртованому колективі, який живе змістовним та повноцінним життям, діти набувають позитивного соціального досвіду взаємодії, приймаються спільними почуттями і переживаннями ще задовго до того, як починають усвідомлювати високі моральні принципи. Прийняття дитини групою значущих для неї дітей, дає їй психологічну стабільність та емоційний комфорт.

  Саме тому кожна дитина повинна звикати до гри, навчання в групі, адже таким чином вона отримує можливість оцінити себе, порівняти свої вміння і моральні якості з умінням і якостями однолітків. Саме в колективі зароджується перша дружба, почуття товариськості, взаємодопомоги, вміння узгоджувати свої дії і бажання з діями і бажаннями інших людей.

  Метою проведеного у таборі тренінгу було: формування у дітей поняття дружності, розвиток комунікації у колективі, а також розвиток взаємодії з однолітками.

  Діти із задоволенням виконували різноманітні вправи, брали участь у творчих завданнях та спільних іграх, що дозволило їм відчути себе комфортніше у даному колективі та отримати навички дружнього спілкування, оскільки заняття в групі з однолітками вкрай необхідне маленькій людині для майбутньої участі в житті шкільного колективу, в громадській діяльності й водночас для формування моральних рис особистості.

  Інститут «Республіка» від Агенціії сталого розвитку «АСТАР» минулої суботи 21.07.2018 року запросив внутрішньо переміщених осіб, представників окружних і територіальних виборчих комісій, представників місцевої влади та місцевого самоврядування, громадських активістів та інших активних мешканців Хмельницького до участі у створенні вистави форум-театру на тему «Право вибору переселенців».

  Я вперше брала участь у заході такого формату і це був цікавий і корисний досвід. Як психолог, відмітила для себе, що його можна буде запроваджувати також у роботі з різними категоріями користувачів соціальних послуг нашого Центру.

  Форум-театр – це метод інтерактивної роботи з різними прошарками суспільства, спрямований на вирішення соціальних проблем. Сутність форум-театру полягає у пошуку шляхів вирішення проблеми чи виходу зі складної життєвої ситуації в межах запропонованої теми вистави спільно з глядачами.

  Метою даного заходу було – сприяти реалізації конституційних прав соціально-незахищених верств населення та їх активної участі у розбудові громади та країни в цілому через інструмент прямої демократії – вибори.

  Під час вистави учасники змогли:

• обговорити існуючі виклики та проблеми у сфері виборчого права ВПО (внутрішньо-переміщениз осіб) і спробувати знайти на них відповіді;
• зіграти в театральні ігри;
• поділитися емоціями та думками;
• створити виставу форум-театру, яку було продемонстровано глядачам.

  Для участі у виставі НЕ потрібно було бути актором чи мати попередній акторський досвід. Найважливіше – це бажання учасників поділитись власним життєвим досвідом на задану тему форум-театру, готовність взяти участь у показі даної вистави для глядачів та прагнення стати частинкою творчого процесу.

  Дякую організаторам, зокрема Мазур Юлії, координатору ВІ «Активна Громада» у м. Хмельницький, а також усім учасникам, з ким познайомились і продуктивно працювали! Сподіваюсь на подальшу співпрацю між нашими організаціями.

  17 липня відбувся радіоефір за участі Ольги Захожою – практичного психолога Центру на радіо «Місто». Тема сьогоднішньої зустрічі є актуальною для усіх дорослих, батьків: формування самостійності у дитини.

  Під час зустрічі розглянули наступні аспекти:

• Поняття та індикатор самостійності.
• З якого віку відбувається процес формування самостійності.
• У якій формі можуть звучати заборони, обмеження, щоб не зруйнувати у дитини жагу до пізнання світу.
• Якщо дитина не проявляє інтересу до виконання справ самостійно, як її мотивувати та спрямовувати.
• Чому надмірна опіка батьків формує у дітей несамостійність, тривожність та занижену самооцінку.

  Самостійність – це здатність ставити цілі і їх досягати. Вона є обов’язковим атрибутом дорослого життя. Якщо розглядати розвиток дитини то на кожному віковому етапі є особливості, які засвідчують про прояви самостійності та про процес дорослішання. З самого раннього віку ми можемо спостерігати, як дитина робить перші кроки, освоює маніпуляції з різними предметами, більше віддаляється від мами, тата – виявляючи власне «Я». Розвиток та виховання самостійності у дітей дошкільного, молодшого шкільного, підліткового віку проявляється через загальний психологічний розвиток.

  На завершення програми рекомендації психолога батькам щодо формування самостійності у дитини:

1. 50% успіху залежить від готовності батьків.
2. Контроль в ранньому віці.
3. Формування самостійності поступовий та тривалий процес.
4. Виконання обов’язків від простого до складного.
5. Догляд за власними речами.
6. Сам у дома – розпочинаючи з 10 хв.
7. Допоможи сам та зумій попросити про допомогу інших.
8. «Я і ми» – взаємодія з оточуючими.
9. Навчаючи – довіряй дитині!
10. Пізнання світу – поступово, не квапливо, без принижень та агресії з боку батьків.

  Отже, формування психологічної самостійності не закінчується ніколи. Людина вчиться приймати рішення все життя!

  За більш розгорнутою інформацією зацікавлені батьки можуть звертатись до міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді на консультацію до практичних психологів.

  17 червня 2018 року темою консультацій психолога міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді в сквері ім.Тараса Шевченко було: «Чому дорослим хочеться кричати на дітей і як це попередити».

  Тема викликала чималий інтерес і навіть ті, хто поспішав і спочатку відмовлявся слухати, почувши тему – зупинялися і казали:! О, так…ця проблема мені знайома!…»

  Психолог Віговська Антоніна знайомила хмельничан, що відпочивали в парку з простими та дієвими методами спокійного спілкування з дітьми та пропонувала флаєри з інформацію по темі. Як завжди – люб’язно ділимося нею з нашими друзями тут у ФБ.

  Як батькам припинити кричати та гніватися на дитину
  Іноді поведінка дітей викликає в батьків неабияку злість. Після важкого робочого дня хочеться відпочити, а не наступати на дитячі іграшки, розкидані по кімнаті. Діти часто виливають щось на килим, розсипають їжу й розливають напої – все це провокує спалахи гніву.

  У деяких ситуаціях гніватися на дітей – абсолютно нормально. Важливо навчитися правильної поведінки, яка не зашкодить малюкові й допоможе у вихованні. Коли ви відчуваєте гнів – зберігайте спокій і не зривайте поганий настрій на дітях.

  Рекомендація 1: Позбавтеся від накопиченої злості

  Будь-які взаємини з дітьми мають терапевтичну дію. Поганою поведінкою вони вказують на ваші проблеми й мотивують їх виправити. Якщо в минулому у вас було багато невідреагованої злості – розберіться з нею, щоб не завдати шкоди дитині. Дослідження показали, що діти, на яких батьки вихлюпують гнів, більше схильні до проблем з дисципліною. З’ясуйте, які події в минулому могли викликати злість на дітей. Піддавалися ви насильству в дитинстві? Карали вас? Чи складно вам контролювати емоції? Можливо, вам не вистачає внутрішнього спокою? З’ясуйте, що викликає у вас злість у сьогоденні (робота, чоловік, особисті проблеми або характер дитини). Пам’ятайте, що діти – відображення ваших емоцій. Якщо вони постійно бачать злий вираз обличчя і чують незадоволений голос, у дорослому житті в них також будуть проблеми з контролем емоцій.

  Рекомендація 2: Дотримуйтеся наміченого плану

  Злість відчувають усі без винятку. Але деякі батьки схильні надто гніватися через найменші дрібниці. Спробуйте виконати наступну вправу. Виділіть у «поганій поведінці» дитини дрібний непослух (вередування й надокучливість), не вартий того, щоб через нього гніватися, і серйозний (заподіяння шкоди собі, іншим людям або предметам), на який необхідно вчасно реагувати. Потім заспокойтеся, щоб дитина не могла вивести вас із себе. Пропонуємо кілька фраз, які потрібно подумки повторювати, якщо дитина знову буде погано поводитися:

• Я гніваюся, але я можу себе контролювати.
• Неприємності іноді трапляються.
• Я повинен поводитися як дорослий.
• Я відчуваю злість, а дитина – ні.
• Я буду спокійний, і цей випадок стане уроком для всіх нас.

  Повторюйте дану вправу знову й знову. Подумки розіграйте такий діалог:

– Ой, я влаштував безлад.

– Я принесу рушник і все витру.

– Добре, я допоможу тобі.

  Цей уявний діалог суттєво відрізняється від того, що ви чуєте від дитини. Говорити з дитиною так само не так просто, як здається. Коли в реальному житті станеться щось подібне – ви будете краще себе контролювати. Зробіть кілька глибоких вдихів, погуляйте на свіжому повітрі, продумайте стратегію, і тільки після цього повертайтеся до розмови.

  Наприклад, дитина розлила фарбу на стіну. Ви заспокоїлися, щоб не накричати на неї. Але ви відчуваєте злість, а малюк бачить і відчуває ваше невдоволення. Розкажіть йому, що так робити не можна, не переходячи на крик. Зупиніться і вдихніть глибше. Як тільки ви заспокоїтеся, наполягайте на тому, щоб дитина допомогла витерти фарбу. Коли ви контролюєте емоції, діти отримують сигнал: «Мама гнівається, і вона має на це право. Їй не подобається, що я зробив, але вона все одно любить мене. Вона думає, я можу самостійно витерти фарбу».

  Злість завдає нам більшої шкоди, ніж дітям. Після неї залишається відчуття спустошення та провини. Дорослій людині набагато легше контролювати емоції, ніж малюкові. Якщо ви будете усвідомлювати це, погана поведінка малюка більше не стане викликати стільки негативних почуттів.

  Після зриву на малюка ми починаємо злитися ще й на себе за поганий контроль над емоціями. Цикл злості зазвичай складається з таких етапів:

1) злість на дитину;

2) злість на себе;

3) ще більше гніву у ставленні до дитини за те, що вивела вас із себе;

4) злість у ставленні до того факту, що ви втратили контроль.

  Цей цикл можна перервати на будь-якому з етапів і таким чином захистити і себе, і дітей.

  Рекомендація 3: Перетворіть гнів на союзника

  Емоції завжди мають мету. Здорова злість батьків на дитину підштовхує до вирішення проблеми, оскільки вам не подобається погана поведінка дитини. Це корисна злість. Але негативні емоції деструктивні, якщо ви відмовляєтеся вирішувати проблему, погіршуєте ситуацію, відчуваючи злість на свої почуття, на самого себе й на людину, що викликає у вас ці почуття. Так усе життя проходить у гніві з приводу несуттєвих дрібниць, не вартих вашої уваги. А серйозні проблеми залишаються поза увагою.

  Рекомендація 4: Не займайтеся самокатуванням

  Почуття злості направлено як всередину, так і на об’єкт (людину), яка вам не подобається. Але подивившись на ситуацію збоку та витративши велику кількість енергії на переживання негативних емоцій, ви розумієте, що ситуація була не така вже погана, як здавалося раніше. Такий ретроспективний аналіз дозволяє спокійніше реагувати на подібні ситуації в майбутньому. Коли хтось припускається помилок – пам’ятайте, що ніхто не ідеальний, а людині властиво помилятися.

  Рекомендація 5: Уникайте ситуацій, які викликають гнів

  Ви потрапили в ситуацію, яка викликає сильну злість? Є великий ризик того, що ви станете неусвідомлено зганяти весь негатив на дитину. Втрачаючи роботу або потрапляючи в ситуації, що знижують самооцінку, складно залишатися спокійним. Головне – пам’ятати, що в таких обставинах ви схильні перебільшувати погану поведінку дитини, а її дрібний непослух здається серйозним.

  Якщо з вами трапилася якась неприємна життєва ситуація, що провокує агресію, попередьте про це дитину, сказавши: «Я хочу, щоб ти зрозуміла: у найближчі кілька місяців я можу бути сильно засмучений. Мене звільнили з роботи, і я дуже роздратований з цього приводу. Скоро я знайду нову роботу, і все знову буде добре. Зараз я можу іноді втрачати контроль над собою. Це не тому, що я не люблю тебе, а тому, що в мене неприємності».

  Ви все ж зірвалися на дитину – попросіть вибачення: «Вибач, я злюся, і це не з твоєї вини, а тому, що в мене зараз важкі часи. Я злюся не на тебе». Це допоможе бути чесним із собою, визнати свою вразливість і бути напоготові, поки проблема не вирішиться. У житті завжди є й будуть проблеми. Згодом ви зрозумієте, що тримати під контролем ви можете лише власні дії та слова.

  Для забезпечення дітям можливості визначити себе як особистість і реалізувати свої можливості в безпечних і сприятливих умовах, в середовищі сім’ї або опікунів, для підготовки їх до життя у вільному суспільстві та захисту дітей було створено ряд документів на державному та міжнародному рівні. Насамперед, почнемо з того, що в Україні Конституцією 1996 року офіційно закріплено право кожної людини на життя (ст. 27). Частина 2 статті 28 Конституції України закріпила положення про недопустимість катування, жорсткого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження чи покарання. Не припускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, розповсюдження інформації про неповнолітніх, які здійснили злочин, про злочини щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дає можливість ідентифікувати (розпізнати) особистість. Щодо питання свободи віросповідання, то законодавством України встановлено, що батьки мають право за взаємною згодою подружжя виховувати своїх дітей відповідно до своїх власних переконань та ставлення до релігії. Також закріплено право навчатися релігійного віровчення та здобувати релігійну освіту. Зазначимо, що церква та релігійні організації відокремлені від держави, а школа від церкви. Частина 1 ст. 52 Конституції України передбачає рівність дітей у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

  Правовий статус дитини, окрім Конституції України, визначають ряд законів і підзаконних нормативних актів, які забезпечують розвиток дітей, встановлення гарантій і пільг для “маленьких громадян” нашої держави. В Законі України “Про громадянство України” від 18.01.2001 року зазначено, що “дитина – особа віком до 18 років”. В цивільному та сімейному законодавсті України поняття особи, що не досягла 18 років визначається поняттями “малолітньої” та “неповнолітньої”. Відповідно до Цивільного кодексу України малолітньою є особа, яка не досягла 14 років та наділена частковою дієздатністю. Малолітні мають право: самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість; здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом. Малолітня особа не несе відповідальності за завдану нею шкоду. Неповнолітньою є фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та наділена неповною дієздатністю. Неповнолітні особи крім правочинів, що можуть вчиняти малолітні особи, мають право: самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією чи іншими доходами, майном, яке вони придбали на свій заробіток, стипендію чи дохід, за винятком нерухомих речей і транспортних засобів; з 16 років вправі влаштуватись на роботу; самостійно здійснювати права автора творів науки, літератури, бути учасниками та засновниками юридичних осіб; за згодою батьків розпоряджатися коштами, що внесли інші особи на їхнє ім’я в банківські установи.

  Закон України “Про охорону дитинства”, прийнятий Верховною Радою України 26.04.2001 року декларує кожній дитині право: на житло – діти-члени сім’ї наймача чи власника житлового приміщення – мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником чи наймачем; на майно – кожна дитина в тому числі і усиновлена, має право на одержання в установленому законом порядку у спадщину майна і коштів батьків чи одного з них, у випадках їхньої смерті або визнання їх за рішенням суду померлими, незалежно від місця проживання; дитина, батьків якої позбавлено батьківських прав, не втрачає права на наслідування їхнього майна у випадку визнання батьків або одного з них рішенням суду безвісті відсутніми, дитина має право на утримання за рахунок їх коштів і майна. Батьки або особи, які їх заміняють, не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати угоди, що зачіпають майнові та житлові права дітей та належать нотаріальному посвідченню чи спеціальній реєстрації. Окрім вищезгаданих, дитина має й інші, передбачені Сімейним кодексом України, Законом України “Про молодіжні та дитячі громадські організації”, Законом України “Про державну допомогу сім’ям з дітьми”, Законом України “Про освіту” права. А саме: бути вислуханою батьками, іншими членами сім’ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім’ї; власності на майно, придбане батьками або одним з них для забезпечення розвитку, навчання та виховання (одяг, іграшки, книги, музичні інструменти, спортивне обладнання); висловити свою думку щодо способу управління її майном та на відшкодування матеріальних збитків за шкоду, завдану її майну; з 16 років змінити своє прізвище та ім’я у порядку, встановленому законом; з 14 років вибирати місце перебування; з 6 до 18 років об’єднуватись у дитячі громадські організації; з 14 до 35 років об’єднуватись у молодіжні організації; противитися неналежному виконанню батьками своїх обов’язків щодо неї; звернутися за захистом своїх прав та інтересів до органу опіки та піклування, інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування та громадських організацій, а з 14 років – безпосередньо до суду.

  01 серпня відбулась зустріч практичного психолога Центру Любові Кирилюк у програмі «Поради психолога» на радіо «Місто».
  Тема сьогоднішнього ефіру: «Криза сімейних стосунків». Проблема конфліктів між подружжям, розлучення та криза сімейних стосунків стало звичним явищем в сучасному суспільстві. Чому на зміну коханню приходить роздратування і як це змінити, аби вберегти шлюб – про це йшла мова протягом ефіру.

  Шлюб створюють дві дорослі людини зі своїми звичками, характерами, ставленням до життя та тим досвідом, який бачили у батьківських сім’ях. Інколи це все може дуже різнитися, як навчитися поступатися, йти на компроміс водночас, аби було комфортно кожному з подружжя? Чому виникають кризові етапи у сімейнх стосунках? Що робити аби така криза стала не фінішем у стосунках, а новою точкою відліку? Відповіді на усі ці запитання знаходили разом із психологом Центру.

  Сімейні кризи – явище природне. Щоб подружжя пережило їх з мінімальнми стресами та безболісно, потрібно готуватися до них заздалегідь. У такий період обидва партнери потребують уваги, розуміння, спокою, довіри. Подружжя має усвідомлювати, що ці кризові моменти є тимчасовими, бути морально готовим до труднощів і бути вкрай терпимими один до одного.

  Існує кілька класифікацій таких криз з точним визначенням моментів, часу і обставин, коли вони виникають.Так, у перший рік відбувається взаємне звикання один до одного, який змінюється старих звичок на нові. Цей перехід часто є стресовим для обох партнерів. Наступний важливий етап  – народження дитини. Також період коли дитина вперше йде до школи. Чи коли уже доросла дитина покидає батьківський дім. Іноді бувають моменти, коли один з подружжя потребує уваги, підтримки, поради, і відповідно коли не отримує цього – ситуація стає напруженою, виникають конфлікти, образи, ревнощі.

  Тому у кризові моменти варто сісти і подумати, чим саме вас колись привабила ця людина, згадати про відчуття любові до неї, яке ви відчували на початку сімейного життя, проаналізувати, що змінилося, що зникло з того моменту і спробувати відновити це. Варто пам’ятати, що не буває таких ситуацій, де винен лише один член сім’ї, адже сімейні пари утворюються за «принципом дзеркального відображення». Замість того, щоб звинувачувати партнера, варто подумати про себе – ви самі привабили таку людину, зацікавили її чимось. Але варто пам‘ятати, що часом відверта розмова здатна зберегти сім’ю і попередити низку проблем. Привчати себе говорити, але щиро, чесно і без зайвої сором’язливості. Між членами сім’ї має бути довіра і взаєморозуміння.

  В рамках роботи мобільного консультаційного пункту обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді спільно із психологом Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді 23 липня 2018 року з метою проведення інформаційно-просвітницької роботи про вплив алкоголю та наркотиків серед підлітків, здійснено виїзд у Дитячо-юнацький оздоровчий комплекс «Чайка» (с. Головчинці Летичівського району)

  Превентивна робота спеціалістів центрів включала у себе проведення індивідуальної та групової роботи, яка спрямована на формування відповідальності за власну поведінку, перегляд відеолекторію «Впливу алкоголю та наркотиків на здоров’я». Діти з цікавістю брали участь у заходах. Після перегляду відеолекторію підлітки активно обговорювали негативний вплив алкоголю та наркотиків на здоров’я молоді, ведення здорового способу життя та важливість дотримання його основних правил, ділилися ситуаціями з особистого життя, були відвертими та намагалися знайти вихід із запропонованих складних життєвих ситуаціях.

  Особливе зацікавлення підлітків викликали питання вміння вибудовувати особисті стосунки та вирішувати конфліктні ситуації серед однолітків.

  Роботою охоплено 61 дітей віком від 11 до 14 років, роздано три види буклетів кількістю 65 шт.

  Іноді цей закид у всіх виривається. Але якщо постійно вказувати дитині, чоловікові, що ви праві, у них почне накопичуватися роздратування. Наші близькі завжди хочуть бути кращими, сильнішими і мудрішими, а від таких фраз вони починають втрачати своє власне я, а ви перетворюєтеся з улюбленої/-го матусі\татка в нудних вчителів, моралі заторів, так, ніби ви самі ніколи не припускаєтесь помилок. Але ж це не так і дитина помічаючи це, може відчувати порушення справедливості.

  Слідом за цим може слідувати оцінка-ярлик, як правило з негативним відтінком. Повішений на дитину в дитинстві, з високою часткою ймовірності він вплине на формування її характеру. Навіть у зменшувально-лагідній формі такий ярлик неминуче завдасть шкоди. «Капризний», «ледачий» – всього цього краще не вживати в спілкуванні з дітьми. І ні в якому разі не можна повторювати такі слова по кілька разів. Особливо психологи радять уникати негативно забарвлених ярликів.

  Такі ж слова можна сказати м’якше: «Як шкода, ми з тобою думали, що потрібно вчинити так, а зробили по-іншому і помилилися», «Давай домовимося», «Мені приємно, коли ти прислухаєшся до мене» тощо.

  12.07.2018 року психологом Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Любов’ю Панчук проведено тренінгове заняття для дітей 9-11 років у дитячо-юнацькому оздоровчому комплексі «Чайка» на тему «Сильна родина – міцна Україна».

  З родини починається життя людини, тут відбувається формування її як громадянина. Сім’я – джерело любові, поваги, солідарності і прихильності, те, на чому будується будь-яке цивілізоване суспільство, без чого не може існувати людина. Благополуччя сім’ї – ось мірило розвитку і прогресу країни.

  Міцна родина, повага до матері та батька – споконвічні цінності українського народу, а дружна сім’я – традиційна запорука й головна умова успішності українця. Завдяки родині міцніє і розвивається держава, зростає добробут народу.

  Мета тренінгового заняття: виховувати шанобливе ставлення до старших членів сім’ї, донести до дітей про важливість родинних зв’язків, пам’ятати своє родове коріння та виховувати у них любов до своїх родин та повагу до сімейних традицій.

  Учасники із задоволенням виконували різноманітні вправи, акцентували увагу на важливості дружелюбної атмосфери та підтримки в родинах.

  Захід відбувся в рамках проведення інформаційно-просвітницької виїзної акції міського та обласного Центрів зайнятості за участі Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї дітей та молоді.