Сьогодні підписаний договір про співпрацю між управлінням охорони здоров’я та Хмельницьким міським Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді щодо роботи “Клініки, дружньої до молоді”. головна мета роботи буде спрямована на пропаганду здорового способу життя як психологічного так і фізіологічного.
Територіальні громади
Локальний захід протидії торгівлі людьми
Популярні
Торгівля людьми є одним із найсерйозніших злочинів проти людини, який має як економічні, так і соціальні, педагогічні, психологічні причини.
Незважаючи на здійснення певних зусиль з боку держави в напрямку протидії торгівлі людьми – прийняття та виконання Комплексної програми протидії торгівлі людьми, проблема торгівлі людьми залишається актуальною і це негативне явище має стійкі тенденції до поширення.
Причини, з яких люди потрапляють до рабства – низький рівень життя, бажання заробити, а також нездатність адекватно оцінити пропозиції роботи від прихованих «работорговців».
Серед постраждалих не лише молодь. Тут немає вікових обмежень. У бродяжництво та жебракування, наприклад, втягують як дітей, так і літніх людей.
Аби уникнути біди в майбутньому та не потрапити в рабство, слід дослухатись до порад фахівців:
– нікому не довіряйте ваш паспорт. Документи, що засвідчують Вашу особу, завжди повинні знаходитись тільки у Вас;
– залиште вдома, своїм друзям чи близьким детальну інформацію про своє перебування за кордоном з адресою та контактними телефонами, а також копію свого закордонного паспорту і контракту;
– якщо Ви плануєте взяти шлюб з іноземним громадянином (громадянкою), скористайтеся порадами юриста чи фахівців посольств країни, в якій Ви плануєте жити, стосовно Ваших прав та прав Ваших дітей, народжених за кордоном та в Україні. А також пам’ятайте, що фіктивний шлюб – порушення закону. Це може стати причиною Вашого ув’язнення або депортації (видворення з країни);
– не забудьте з’ясувати номери телефонів українських посольств та консульських представництв у країні, до якої Ви виїжджаєте. Якщо Ви опинилися у скрутній ситуації, залишилися без паспорту або Вам хтось загрожує, – звертайтесь до представників посольств своєї країни;
– скористайтесь послугами неурядових організацій та служб, які активно працюють в зарубіжних країнах, надаючи допомогу особам, які опинились у складному становищі;
– зверніть увагу на те, що термін перебування на території іноземної держави зазначений у Вашій візі. Порушення візового режиму унеможливлює Ваш наступний виїзд за кордон;
– не забувайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.
Торгівля людьми не визнає державних кордонів, не зважає на відмінності між розвинутими державами і державами, що розвиваються. Вона легко адаптується як до бідності, так і до розкоші, є актуальною майже для всіх народів. Отже, боротьба із цим злочином, порушенням прав людини в сучасному світі вимагає об’єднання зусиль міжнародної спільноти та громадськості кожної країни.
Працівники обласного та міського Центру соціальних служб провели локальний захід в центрі міста біля виставки інсталяції «Очікування vs Реальність», яка відкрилась днями для городян. Розповідали важливу інформацію та роздавали листівки куди звертатися вразі вчинення протиправних дій проти людини.
ПОТРЕБА ДИТИНИ В ЕМОЦІЙНОМУ ПРИЙНЯТТІ
Уявити дитину без емоцій неможливо. Та й не потрібно. Адже емоції такі важливі у нашому житті. На емоційне благополуччя впливають виховання в родині, соціум і, звісно ж, темперамент. Однак, якщо те, що заклала природа, змінити важко, на інше впливати можна і потрібно. Позитивна роль батьків в емоційному розвитку дитини Еріх Фромм зазначав, що головна риса материнської любові – її безумовний характер. Інший вид любові – батьківська – відрізняється умовністю і її можна заслужити, будучи зразковим сином або дочкою. Для ефективного виховання та розвитку особистості дитини необхідно проявити обидва ці типи емоційних відносин. Приймаючі, люблячі батьки, які вчасно реагують на потреби дитини, формують у неї так звану безпечну прихильність. Що у майбутньому неабияк допоможе у житті. Адже діти з безпечної прихильністю відрізняються впевненою поведінкою, вони не бояться нових ситуацій, у них формується базова довіра до світу.
Наслідки емоційного неприйняття Реакцією на відсутність батьківської турботи і любові може бути замкнутість, залежність від інших і глибока тривожність. Відкидання, неприйняття викликають у дитини тривогу тим, що не задовольняється її потреби в любові, ласці у захисті. Така дитина може домагатися похвали, любові матері за допомогою зразкової поведінки, успіхів у діяльності. У цьому випадку виникає страх: «Якщо я буду погано себе вести, то мене не будуть любити». Страх невдачі викликає тривогу, що при реальних невдачах закріплюється і стає рисою особистості. Ті діти, яких ігнорують і чиї базові потреби не задовольняють, ростуть невпевненими в собі, у своїх здібностях. Крім того, образа з боку батьків вони розглядають як нормальну поведінку. Нерозвиненість стосунків прихильності між матір’ю і дитиною в подальшому перетворюється в стабільну відкидання дитиною власного «Я», що в свою чергу веде до глобального заперечення світу соціальних відносин.
Давайте волю емоціям Дитина допоки дорослі її цього не навчать ще не розділяє емоції на “хороші” та “погані”. Однак, “гарних” та “поганих емоцій не буває. Є наша оцінка цих переживань та емоцій. І, якщо дорослі будуть оцінювати переживання дитини позитивно чи негативно, діти робитимуть те ж саме. І з собою, і з іншими. Наприклад, вони блокуватимуть свої “погані” емоції, не виражатимуть їх. Якщо захочуть заплакати чи розсердитися, не будуть це робити, бо мама казала, що так робити не можна. А це може призвести до появи психосоматичних розладів – наприклад, болітиме голова чи живіт. Ще один можливий наслідок – затинання. Що це таке? Це – переривання контакту, коли дитина щось хоче сказати, виразити себе (навіть, виплакатись досхочу, чи поричати, як лев), а її переривають на півслові, нічого не пояснюючи. Якщо так чинити постійно, психіка може виробити механізм захисту. Тоді на дитину дорослі починають звертати увагу, але якою ціною? Щоб дозволити дитині виражати емоції, дорослі повинні дозволити це собі.
Отже, не варто блокувати свої емоції. Потрібно конструктивно їх проявляти, жити з ними в злагоді. І тоді емоції та почуття допоможуть нам творчо пристосуватись до світу, пізнати себе та інших, навчитись долати труднощі і, зрештою, бути самим собою.
Соціальні послуги
Гості студії: Мар’яна Любецька – директорка Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та Наталя Гринишин – менеджерка проєкту «Соціально-педагогічна робота з дітьми та молоддю в Україні»
Самовпевненість і впевненість у собі
У психології досить чітко розрізняють поняття самовпевненість і впевненість. Самовпевненість – це перебільшена впевненість у собі і власних силах, переконаність у відсутності помилок і мінусів у своєму характері. І дуже часто її причиною насправді є невпевненість у собі. Надмірна самовпевненість виступає ознакою невпевненої людини, яка ховає свої комплекси під зверхністю, агресивністю, егоїстичністю і зарозумілістю. Таким людям властиві зайві самолюбство і образливість. Вони часто вступають в суперечки і потрапляють в конфліктні ситуації. Впевнена в собі людина реально оцінює свої можливості і правильно їх використовує. Виховати впевненість у собі можливо. Дотримуйтеся простих рекомендацій. Слідкуйте за поставою Змініть поставу і ходу. Впевнену в собі людину видає тверда хода, пряма спина, піднята голова, впевнений вираз обличчя, прямий погляд. Саме з цього і треба починати. Але не варто думати, що мета всього цього – справити на оточуючих враження. Просто ці фактори впливають і на нас, на нашу свідомість і оцінювання себе. Випрямте спину, усвідомте, що цей світ – ваш, і життя зміниться в кращу сторону.
Думайте позитивно Не налаштовуйте себе на погане. Часто ми самі себе налаштовуємо на провал, на труднощі, на невдачі. Мовляв, у мене не вийде, я не пройду, він мене кине, я цього не варта і так далі. Але справа в тому, що все це визначає наше життя. І якщо ви налаштуєте себе на негатив, то так і вийде.
Хваліть себе Помічайте свої досягнення і хваліть себе. Часто ми наші досягнення списуємо на волю випадку, а зате невдачі вважаємо виключно нашою виною. Досить так до цього ставитися. Кожен з нас здатен на багато що, і кожен з нас робить багато кожен день.
Приймайте компліменти Приймайте компліменти. Потрібно хвалити не тільки себе, але і приймати похвалу від інших людей. Не потрібно відмахуватися, ніяковіти, підозрювати, що над вами сміються або зовсім акцентувати увагу на недоліках. Досить просто усміхнутися і подякувати. Адже так – ви розумні, красиві, успішні. Дозвольте іншим помічати це.
Розмовляйте з незнайомцями Частіше розмовляйте з незнайомцями, і ваша впевненість в собі підвищиться. Дзвоніть за оголошеннями, якщо потрібно, питайте дорогу, знайомтеся на вулицях і в барах з людьми, які сподобалися, спілкуйтеся у соцільних мережах, будьте дружелюбними з продавцями і офіціантами. Все це точно піде на користь вашій самооцінці. Ми схильні вести себе відповідно до власної самооцінки. Щоб змінити це, потрібно змінити погляд на самого себе.
Афірмації Афірмація – це позитивні та надихаючі твердження, які ми говоримо собі. Зазвичай вони більш ефективні, якщо промовляти їх вголос, щоб ви самі це чули. А все тому, що ми схильні вірити в те, що самі повторюємо собі. Для того, щоб ваш мозок швидко почав сприймати позитивні фрази, будуйте їх у вигляді питання. Наприклад, “Чому мені так добре вдається укладати угоди?”, замість “Я добре справляюсь з укладанням угод”. Справа в тому, що людський мозок біологічно налаштований шукати відповіді на запитання, не зважаючи на те, важливе воно чи ні.
Допомагайте іншим Допомагайте іншим людям. Допомагаючи іншим, ми відчуваємо вдячність за те, що маємо у власному житті. А ще робити добро іншим приносить велике задоволення. Замість того, щоб зосереджувати увагу на власній слабкості, станьте волонтерами чи наставниками, допомагайте іншим, навчайте, і ви побачите, як росте ваша впевненість в собі.
Не виснажуйте себе самоаналізом Слід позбавлятися від безперервного виснажуючого самоаналізу, понижуючого самооцінку, відразу кажучи собі «стоп». І робити це необхідно до тих пір, поки не піде звичка негативно оцінювати всі свої дії. В якості стимулу можна пообіцяти собі який-небудь подарунок.
Слідкуйте за голосом
Варто стежити за своїм голосом: невпевнених людей видають боязкі «здавлені» або «півнячі» інтонації. Перш ніж вступати в розмову, фразу можна проговорити подумки і уявити, з якою інтонацією вона буде виголошена. Не варто порівнювати себе з іншими людьми. Щоб домогтися успіхів, можна порівнювати себе лише з собою вчорашнім.
Впевнена в собі людина представляє інтерес для інших людей. Щоб розвинути в собі риси, які можуть позитивно оцінити оточуючі, приносити радість і користь людям, необхідно працювати над собою.
Своєчасно надати допомогу!
До Всесвітнього дня надання першої медичної допомоги працівники центру прийняли участь у навчальному тренінгу в СКЦ «Плоскирів» з першої медичної допомоги.
Свобода вибору
В Хмельницькій обласній науковій бібліотеці відбулося онлайн – засідання кіноклубу Docudaus UA «Право в об’єктиві» за темою «Свобода вибору». У перегляді та обговоренні документального фільму із фондів колекції Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudaus UA «Кава VS шашлики» режисера Дмитра Бурка взяли участь користувачі бібліотек з багатьох районів нашої області, а також психолог ЦСССДМ Джал Антоніна та інші спікери, зокрема спеціалісти в галузі права.Після перегляду учасники обговорили питання інертності та проблем українського суспільства; правової культури, відповідальності та правосвідомості виборця; дотримання законодавства; відповідальності за порушення вимог чинного законодавства під час виборів, а також законодавства в сфері захисту персональних даних; впливу біснесу на виборчий процес. Дискутували про низьку правову культуру, підкуп електорату. Ділилися власним досвідом участі в передвиборчих кампаніях.
Підсумок даного заходу наступний: вибір в будь-якій сфері життя – це завжди питання особистої відповідальності будь-якої людини. У виборі – головне сам вибір, дія і, бажано, усвідомлена. Для кращого усвідомлення необхідна ціль вибору, інформація про варіанти можливих дій та власне сам вибір бажаного.
Більше фото та деталей про захід можна отримати на сайті бібліотеки.
САМОТНІСТЬ
Незалежно від темпераменту, кожному та кожній з нас іноді потрібна підтримка, розмова, обійми. Водночас інодві варто побути на самоті. Давайте з’ясуємо, які позитиви та негативи цього стану і як він змінює нас. Бути наодинці не означає бути самотнім
Ми залишаємося наодинці, коли нікого немає вдома або коли сусіди по квартирі кудись поїхали. Словом, це відбувається тоді, коли фізично крім нас поруч нікого немає. Це зовсім необов’язково означає, що нам сумно, загалом цей факт ніяк не впливає на наш настрій. Часто це плутають із почуттям самотності. Насправді самотньою людина може бути як наодинці, так і коли хтось є поруч. Тому, коли ви залишилися вдома один/одна, не слід одразу налаштовувати себе на настрій самотності, якщо насправді вас це зовсім не турбує.
Говоріть про свої почуття
У кожного може виникнути відчуття самотності та бажання з кимось поговорити. Зовсім не обов’язково писати або дзвонити людям, прямо кажучи, що ви почуваєтесь самотньо. Навряд чи ви захочете навіть таке казати комусь. Достатньо просто запитати як справи і почати розмову. Люди, з якими вам цікаво і яких ви вважаєте близькими, скоріш за все підтримають вас, навіть простою розмовою. 
Обирайте якість, а не кількість
Інстаграм, фейсбук, твіттер… Цей список можна продовжувати нескінченно довго, так само довго, як і сидіти в соціальних мережах під час карантину. Нові записи та твіти з’являються щохвилини. Якщо викласти фото, можна одразу отримати десятки коментарів та повідомлень. Але чи насправді ці знаки уваги дарують нам справжнє відчуття близького спілкування? Іноді кількість не гарантує вам очікуваного результату. Згадайте про двох, трьох, навіть одну людину, з якою ви б хотіли поспілкуватися. І замість постити нову сторі з котиком в інстаграмі — напишіть цьому хлопцю або дівчині.
Розклад дня
Розробіть новий розклад дня, максимально наповнивши його корисними справами. До нього можуть входити найрізноманітніші пункти, наприклад, прочитати сто сторінок книги, випрати штори, подзвонити подрузі. Важливим є час для розвитку, можна пройти онлайн навчання, навчитись готувати нові страви, зайнятись творчістю, має бути й час щоб побути зі своїми думками, проаналізувати їх. Взагалі, коли є план, у людей виникає відчуття, що вони контролюють своє життя і ситуацію, що є важливим для психічного здоров’я. Важливо зберегти ритуали з докарантинного періоду – наприклад, просинатися і засинати в той самий час, що й раніше, пити каву коли звикли, щоб було відчуття, що людина контролює своє життя. В той же час, потрібно вводити нові ритуали, хобі, вчити іноземну мову тощо.
Цінність усамітнення
Знаходьте задоволення в компанії самих себе. Змиріться зі своїм оточенням. Багато людей хочуть знайти собі компанію (не має значення, з кого вона буде складатися) через страх порожнечі та дискомфорту, спричинених почуттям самотності. Але пошук товариства інших людей, як відчайдушна спроба уникнути усамітнення, зробить вас ще більш самотніми. Один з головних уроків з отримання задоволення – зосередити свою увагу на речах, за які ви вдячні, а не на бажанні того, що у вас вже є.
За словами Віктора Франкла, “Людина повинна бути сама. Лише на самоті вона розуміє, що не є самотньою і ніколи такою не була”. Не бійтеся усамітнення, цінуйте його як можливість краще зрозуміти себе.
ФОРМУВАННЯ КОРИСНИХ ЗВИЧОК
Ми любимо багато своїх звичок і не хочемо від них відмовлятися, навіть якщо вони йдуть нам на шкоду. Неможливість виконати дію, що стала вже звичною, викликає дискомфорт, ми страждаємо і відчуваємо себе вибитими з колії. Чому ж так відбувається? Звичка — це навички, що закріпилися, поведінка або дії, які ми добре засвоїли і повторюємо в певних умовах або в певний час. Як навчитися формувати корисні звички та позбутися шкідликих?
Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться залежить. від батьків). З’явилась необхідність підігріти собі страву вдома слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу. Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану.
З шкідливими звичками не потрібно боротися
Боротися з поганими звичками — заняття невдячне і малоперспективне. Адже бажаючи відучитися від звички, ми зосередимо на ній свою увагу. Наші думки будуть зайняті лише тим, щоб не зірватися, утриматися, не дозволити собі. І в кінці кінців ми невтомно боротимося з собою, але наша внутрішня боротьба закінчиться програшем. Заборонивши собі палити і не думати про сигарети, курець доб’ється лише того, що піддасть себе суворому випробуванню: йому буде хотітися курити ще сильніше, ніж раніше. Виснажлива боротьба із самим собою призведе до того, що всі сили він витратить на опір і здасться.
Шукайте мотивацію
Якщо ми не будемо знати, навіщо повинні позбавлятися від звички, то не зрушимо з місця. Нам потрібна мотивація. Ми хочемо схуднути? Чесно дайте відповідь собі на питання: навіщо? Що зміниться після того, як виробите корисну звичку не наїдатися на ніч? Майбутнє, забезпечене новою корисною звичкою, має виглядати дуже привабливо. Потрібно загорітися стоячим перед новим завданням.
Позитивне прикріплення
Але трапляється і так, що звичка закріплюватися не хоче. Скільки разів ми бралися за щось нове та корисне, а потім кидали на півдорозі! Нам стало нецікаво, перші захоплення пішли, мотивація зникла, ми охололи і прийшли до висновку — нова звичка не для нас. Бажання прищепити її не викликає нічого, крім внутрішнього протесту.Тоді варто згадати про позитивне підкріплення. Для заохочення підійде все, що приносить задоволення: похвала, комплімент, усмішка, подарунок, шоколадка. Особливо важливо заохочення на початку формування звички. Коли вона стає «своєю», схвалення і похвали не потрібні. «Результат твоєї дієти наяву. Йдемо купимо тобі нове плаття». «Знову на пробіжку? Там такий холод, захворієш!» — каже нам мама. «І правда», — думаємо ми і залишимося вдома.
«Я можу собою пишатися», «У мене вийшло!». Позитивні твердження та похвала — ось що потрібно для того, щоб корисна звичка увійшла в наше життя і в ній залишилася. Позитивне підкріплення при формуванні корисної звички працює ефективніше, якщо воно супроводжується позитивними емоціями. Поганий настрій гальмує закріплення гарної звички.
Плануйте
Нову звичку розбивайте на складові і обов“язково записуйте. Поки плани «записані» тільки в голові — це мрії, далекі від реальності. Плани, викладені на папері, істотно наближають до мети. Наприклад якщо ви хочете здобути корисну звичку вставати в 6 ранку, а не в 8, щоб встигнути зробити більше і не запізнитися на роботу, запишіть, що для цього слід зробити. А саме: вимкнути телевізор або комп’ютер за годину до сну; почитати перед сном не більш півгодини. Детально розпишіть, скільки часу повинно піти на зарядку, душ, сніданок, скільки на прослуховування тренінгу. Обов’язково дотримуємося нового графіка.
Починаючи ж щось нове і кидаючи це через тиждень, ми лише мучимо себе. Нас гризе почуття провини за те, що проявили слабовілля, не впоралися, не змогли. При цьому падає наша самооцінка та впевненість у собі. Тому, у формуванні звички головне — регулярність.
Є також дві психологічні хитрощі, які допоможуть швидше досягти мети. Перша – так звані попередні ритуали. Перш ніж почати здійснювати пов’язані з звичкою дії, робіть певний ритуал. Він може бути і відносно складним, і зовсім простим, навіть несерйозним. Наприклад, хлопнути в долоні п’ять разів, а потім відправитися на пробіжку. Звучить смішно, але як працює! Другий трюк допоможе, коли здається, що сил працювати над собою вже немає. Запишіть на аркуші паперу аргументи, які змушують відмовитися від мети, а через кілька хвилин перечитайте їх. Як правило, всі вони будуть непереконливими, якщо не смішними.
Що ж сказати на завершення? Чи думаєте ви про те, як позбутися поганої звички або як виробити звичку корисну, в будь-якому випадку найкраще рішення – від простих думок перейти нарешті до дій, і тоді у вас вийде і те, і інше. Просто нові звички змінюють пріоритети. Головне, не здаватися і йти до кінця. І через деякий час Ви зможете оцінити результат. Все що вам потрібно – це рішуче налаштування і трохи терпіння та наполегливості.
ПОСТУПОВИЙ ВИХІД З КАРАНТИНУ. АДАПТАЦІЯ
Карантин продовжили… Частина людей навчилася жити в такій реальності й повернення на вулицю для них – це як знову сісти на велосипед після зими – ніби й цікаво, але незвично. Інша частина так і не змогла пристосуватися до нової реальності й все ще відчуває тривогу, страх та нав’язливі думки. Як поступово вийти з карантину та звикнути з новими реаліями життя За період карантину багато людей прийняли ситуацію і адаптувалися до неї. Вимушена ізоляція створила умови максимального обмеження соціальних контактів, сформувала певний мікроклімат в родинах. Дезорієнтація «На етапі виходу з карантину ми можемо зустрітися з певною дезорієнтацією. Це виглядає приблизно так: “Соціум, з якого ми йшли на карантин, вже змінився, я сам змінився. Але я не знаю, яким став соціум. Я зустрічаюся зі знайомими мені людьми, але можу не розуміти, що з ними відбулося за цей час, як вони справляються з ситуацією, можливо в когось з’явилися нові чутливі потреби, а хтось втратив близьких”. І людям доведеться “знайомитися” одне з одним заново. Важливо уточнювати в інших людей, чи їм комфортно, у чому їхні потреби». Всі відчувають по різному Часто ми вважаємо, що інші відчувають такі ж самі емоції та думки. Проте для прогресивної комунікації та взаємодії краще вести чіткі та відкриті діалоги — уникайте «читання думок» в інших людей. Дбайте про себе Дуже важливо відслідковувати свої почуття та стани і дбати про себе. Це стосується як фізичного самопочуття, так і психічного. Більшість з нас раніше не переживала такої ситуації, як карантин та соціальна ізоляція. Тому нормально, що ми будемо відчувати різні емоції. «Батько, що контролює» По закінченню карантинних заходів у соціумі можна буде виділити три умовні групи: — люди, які максимально уникатимуть будь-яких соціальних контактів. Головна мотивація цієї групи: «Соціум небезпечний, я мушу сам подбати про свою безпеку, мушу самостійно проконтролювати». Це — позиція «Батько, що контролює». «Відповідальний дорослий» Інша група – свідомі споживачі продуктів, інформації, сподівань. Ці люди будуть зберігати максимальну критичність згідно з викликами реальності та наявними ресурсами і будуть реагувати в соціумі відповідно до ситуацій. Вони не будуватимуть ілюзій і не покладатимуться на «а може пронесе». Це — позиція «відповідальний Дорослий». Підліток, що протестує Будуть і ті, хто візьметься максимально надолужувати все, що втратили за час обмежень. Це — так звані бунтарі, які, позбувшись зовнішнього контролю та ігноруючи ймовірні ризики, будуть вгамовувати свій голод у спілкуванні. Головна мотивація такої поведінки: «Я не несу відповідальності за своє здоров’я та здоров’я людей, які мене оточують». Це —позиція «Підліток, що протестує». Критичне мислення Важливо зберігати максимальний рівень критичного мислення і намагатися перебувати в позиції «відповідального Дорослого». Правила особистої гігієни та безпеки — наразі це фактично єдина відома зброя, яка захищає нас від вірусу. В умовах пандемії відчуття безпеки піддається трансформації і набуває нових форм. Якщо весь світ опинився в таких умовах, це не означає втрату відчуття безпеки людством назавжди. Це означає, що звичні для нас маркери безпеки більше не працюють. Тому варто шукати і створювати нові стратегії задля відновлення відчуття безпеки. Поступовість Однією з найважливіших обставин, що супроводжуватиме процес виходу з карантину, буде поступовість. Вона є важливою, зокрема, і для психологічної адаптації до нових умов життя. Виклики стосуватимуться перелаштування ритму життя, режиму дня, побутових звичок, зовнішнього вигляду, а також ролей в родині, які вже сформувалися в період карантину, та адаптації до нових правил поведінки в соціумі. Оскільки ми поступово змінювали швидкий життєвий ритм на повільний, так само поступово нам потрібно й повертатися до звичного життя. Важливо ставити перед собою реалістичні цілі й прислухатися до емоційного стану. Необхідно підбити підсумок цього життєвого періоду, зробити висновки, позитивні надбання впровадити в наступний життєвий період. Поруч з численними втратами, які приніс карантин, кожен з нас має певні здобутки, новий досвід, який так важливо не втратити в новому етапі нашого життя.