Журналіст Людмила Покась та практичний психолог Центру Антоніна Віговська шукали відповіді на запитання у болючій темі – розлучення батьків та реакція дітей на нього.

  Слухачі ефіру дізнались про:

• основні психологічні наслідки розлучення для дітей;
• якою є реакція дітей на розлучення батьків і від чого вона залежить;
• як пояснити своє розлучення дітям;
• чи варто жертвувати собою заради дитини і ставити хрест на своїй кар’єрі та особистому житті;
• чи правда, що будучи вже зовсім дорослою людина іноді не усвідомлює, що значна частина її проблем виникла через розлучення батьків;
• чим в майбутньому обернеться для дитини і батьків звичка сварити і обмовляти свого колишнього чоловіка і чи впливає це на формування характеру дитини та як;
• які наслідки ви матимете, якщо будете перешкоджати сплікуванню дитини з батьком чи матір ю, з яким дитина не живе;
• куди звертатись і де шукати психологічну, юридичну допомогу у ситуації розлучення.

  Більшість дітей від старшого дошкільного до підліткового віку реагують на розлучення батьків як на один із самих руйнівних стресів. Переживання особливо хворобливі в перші неділі і місяці. Погіршується здоров’я, з’являются агресивність в поведінці, апатія, складнощі в навчанні та у стосунках з друзями. Дитина живе з відчуттям, що навколо неї руйнується світ, вона не відчуває себе більше в  безпеці. Але психологічної травми можна уникнути. Більш того, розлучення навіть може стати для дитини конструктивною подією — якщо дорослі змогли по-людськи домовитися про його умови і обоє підтримують дитину. Це випробування дасть дитині можливість дізнатися, яке місце вона займає в житті батьків, якщо в період розлучення дорослі насамперед турбуються  про дитину (навіть якщо між ними існує дуже багато непорозумінь).

Розлучитись можна позитивно!

  Домашнє насильство є однією з найбільш розповсюджених форм порушення прав людини. Здійснення заходів із запобігання та протидії домашнього насильства в сім’ї, надання правової допомоги постраждалим мають закону підтримку на рівні держави. 

  Так 7 грудня 2017 року Верховна Рада ухвалила новий Закон «Про запобігання та протидію домашньому насильству», в якому із використанням європейських стандартів запропоновано новий підхід (порівняно із Законом України «Про попередження насильства в сім’ї») до подолання цього негативного явища. Закон набув чинності з 7 січня 2018 року та спрямований на підвищення рівня обізнаності щодо форм, причин і наслідків домашнього насильства, формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у приватних стосунках, небайдужого ставлення до постраждалих осіб, насамперед до постраждалих дітей, викорінення дискримінаційних уявлень про соціальні ролі та обов’язки жінок і чоловіків, звичаї, традиції.

Новелами та перевагами цього Закону є:

– Постраждалими визнаються зокрема і колишні члени подружжя, наречені, інші члени сім’ї, які проживали або проживають разом, будь-які інші родичі, люди, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки. Отже, перелічені особи також мають законне право на захист.

– Дитина, яка була свідком домашнього насильства визнається постраждалою від такого насильства, має право на допомогу та захист.

– Поліція має право виносити терміновий заборонний припис (до 10 днів), в якому буде передбачено обов’язок кривдника залишити місце проживання постраждалої особи, навіть якщо житло є його власністю. Тепер, наприклад, не жінка з дитиною буде змушена шукати безпечне місце, а той, хто порушив їх права, буде змушений піти.

– Постраждала особа має право звернутись до суду із заявою про винесення обмежувального припису терміном до 6 місяців (суд може заборонити кривднику спілкуватись з постраждалою особою, наближатись до неї, покинути місце її проживання).

  Фахівцями соціальної роботи та юрисконсультом Центру відбулось обговорення норм нового Закону з метою використання його у роботі з постраждалими особами (зокрема вкотре наголошено і обговорювалось важливість прийняття Закону, права постраждалих осіб та повноваження Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді у роботі з сім’ями, які зазнали домашнього насильства та взаємодії з іншими органами).

  Працівники Центру (фахівці із соціальної роботи, юрисконсульти, психологи) відповідно до своїх повноважень здійснюють:

– Проведення роз’яснювальної роботи серед молоді з метою формування нетерпимого ставлення до насильницької моделі поведінки у сім’ї, визнання суспільної небезпеки домашнього насильства, усвідомлення домашнього насильства як порушення прав людини;

– у разі виявлення факту домашнього насильства стосовно дитини – інформують не пізніше однієї доби службу у справах дітей, уповноважені підрозділи органів поліції (щодо інших осіб – за наявності добровільної згоди постраждалих);

– в разі отримання повідомлення від служби у справах дітей, управління праці та соціального захисту населення, органів поліції про вчинення насильства шляхом механізму взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи в сфері запобігання та протидії домашньому насильству  – відвідують сім’ю з метою з’ясування обставин вчинення насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення та надання допомоги постраждалим;

– здійснюють оцінку потреб постраждалих осіб;

– надають постраждалим особам інформацію про їх права та отримання ними допомоги;

– надають за заявами постраждалих соціальні послуги для осіб, які опинились в складних життєвих обставинах (зокрема здійснюють соціальний супровід таких сімей); юридичні консультації;

– надають психологічну допомогу постраждалим особам.

  Днями поповнився волонтерський загін Кам’янець-Подільського міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді: посвідчення волонтера Центру отримали випускники-магістранти, що закінчили Кам’янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка за спеціальностями «Соціальна робота» та «Соціальна допомога».

  Разом із посвідченням магістранти отримали сертифікати про проходження курсу навчання за програмою: «Практична підготовка майбутніх фахівців соціальної сфери для подальшого здійснення професійної та волонтерської діяльності». Під час проходження навчання, волонтери не тільки опанували необхідні знання та навички, а й активно долучалися до заходів Центру та до здійснення соціальної роботи щодо підтримки сімей з дітьми, які опинились у складних життєвих обставинах.

  Навчання закінчилося, проте волонтерська діяльність продовжуватиметься, адже волонтерство – це поклик душі, який не закінчується із закінченням навчання.