Доволі тривалий час в Україні ставлення до домашнього насильства залишалось суто “домашнім”, а суспільство переважно закривало очі, мовляв, не варто пхати носа у чужу сім’ю. Майже 17 років в Україні діяв Закон “Про попередження насильства в сім’ї”, який передбачав заходи та повноваження органів державної влади у запобіганні та реагуванні на факти застосування фізичної сили в родинах. Однак, в реальному житті постраждалі члени сім’ї та діти частіше залишались сам на сам із домашнім терором. Причин такої ситуації чимало — недостатня законодавча регламентація, страх потерпілих звернутися по допомогу, відсутність реагування, насамперед, з боку поліції, складність фіксації та доведення факту насильства.

  Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві. Новий закон набув чинності з 7 січня 2018 року. Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь.

  Постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишнє подружжя, мати, батько, діти, їх батьки, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, їхні діти, прийомні діти, діти-вихованці, інші родичі до двоюрідного ступеню зв’язку, особи, які спільно проживали або проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, їх діти та батьки) та особи, які проживають разом (будь-які інші родичі, люди, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки). Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. У разі вчинення будь-якого виду домашнього насильства постраждалі мають право звернутися із відповідною заявою (повідомленням) як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), так і до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі — діти), установ охорони здоров’я. Аби отримати захист,  достатньо звернутися до будь-якого з цих органів.

  Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь
Можна повідомити про насильство і через кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству — державну установу, територіальні підрозділи якої планується відкрити у кожному регіоні. Державний кол-центр поки у процесі створення, а поки громадяни можуть користуватися гарячими лініями громадської організації “Ла-Страда Україна” – 0 800 500 335 або 0 800 116 123.

  Постраждалі мають право одразу або в подальшому звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. До того ж постраждалі мають право користуватися безоплатними послугами адвокатів Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а за подання таких заяв до суду — судовий збір не сплачується. Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.

  Звичайно, практика засвідчить, які прогалини містить у собі новий нормативно-правовий акт, але, принаймні, факт того, що Україна виходить на нову дорогу боротьби з насильством в родинах, не може не радувати.

  Темою наступної публікації стане відповідальність кривдника за вчинення домашнього насильства.

За інформацією Хмельницького міського Центру

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

  2 березня психолог Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провела виховну годину для учнів 8-Б класу ЗОШ №6. Тематикою заняття було: «Звички високоефективних підлітків». Оскільки в підлітковому віці у дітей формується безліч звичок, ми вирішили разом із дітьми визначити, які ж звички є корисними, а які нам шкодять. Під час заняття діти ділилися власними думками з цього питання, та мали змогу у ході активного обговорення визначити для себе ті звички, яких варто дотримуватись, і ті – яких можливо варто позбутись.

  За допомогою психолога діти склали план «порятунку» від шкідливої звички, що стало дуже цікавим для них заняттям. Також діти ознайомились із творчістю автора Шон Кові, та його книгою «7 звичок високоефективних підлітків», а також іншими його працями на дану тематику, куди увійшли також поради для батьків.

  Разом із психологом учні проаналізували притчу «Все в твоїх руках», зробили висновки про власний життєвий вибір, поведінку, та висловили свої думки стосовно відповідальності та можливості вибору власної поведінки.

  Під час уроку діти занотовували ті вміння та навички, які необхідні для успіху, а також корисні поради психолога з приводу дружби, толерантного ставлення один до одного, та шляхів досягнення цілей. Під час уроку усі діти були активні, цікавилися тими звичками, які для них були важливими, а також ділилися думками щодо того як навчитися робити правильний вибір відповідно до власних пріоритетів та інтересів.

За інформацією Хмельницького міського Центру

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді