Б’є — не означає любить!

  Доволі тривалий час в Україні ставлення до домашнього насильства залишалось суто “домашнім”, а суспільство переважно закривало очі, мовляв, не варто пхати носа у чужу сім’ю. Майже 17 років в Україні діяв Закон “Про попередження насильства в сім’ї”, який передбачав заходи та повноваження органів державної влади у запобіганні та реагуванні на факти застосування фізичної сили в родинах. Однак, в реальному житті постраждалі члени сім’ї та діти частіше залишались сам на сам із домашнім терором. Причин такої ситуації чимало — недостатня законодавча регламентація, страх потерпілих звернутися по допомогу, відсутність реагування, насамперед, з боку поліції, складність фіксації та доведення факту насильства.

  Намагаючись вирішити проблему домашнього насильства, у грудні 2017 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про запобігання та протидію домашньому насильству”, в якому запропоновано новий підхід (із використанням європейських стандартів) до боротьби з цим негативним явищем у суспільстві. Новий закон набув чинності з 7 січня 2018 року. Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь.

1  Постраждалими визнаються особи, незалежно від того, чи проживають вони спільно зі своїми кривдниками, чи ні (наречені, подружжя, колишнє подружжя, мати, батько, діти, їх батьки, брати, сестри, нерідні батьки, опікуни, піклувальники, їхні діти, прийомні діти, діти-вихованці, інші родичі до двоюрідного ступеню зв’язку, особи, які спільно проживали або проживають однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі, їх діти та батьки) та особи, які проживають разом (будь-які інші родичі, люди, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки). Постраждалою дитиною визнається не лише та, яка зазнала домашнього насильства, а й свідок (очевидець) такого насильства. У разі вчинення будь-якого виду домашнього насильства постраждалі мають право звернутися із відповідною заявою (повідомленням) як до органів поліції за місцем свого проживання (перебування), так і до виконавчих комітетів сільських і селищних рад, органів опіки та піклування, навчальних закладів (якщо постраждалі — діти), установ охорони здоров’я. Аби отримати захист,  достатньо звернутися до будь-якого з цих органів.

  Під домашнім насильством тепер розуміється будь-яка дія фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, а також погрози вчинення таких діянь
Можна повідомити про насильство і через кол-центр з питань запобігання та протидії домашньому насильству — державну установу, територіальні підрозділи якої планується відкрити у кожному регіоні. Державний кол-центр поки у процесі створення, а поки громадяни можуть користуватися гарячими лініями громадської організації “Ла-Страда Україна” – 0 800 500 335 або 0 800 116 123.

  Постраждалі мають право одразу або в подальшому звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. До того ж постраждалі мають право користуватися безоплатними послугами адвокатів Центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги, а за подання таких заяв до суду — судовий збір не сплачується. Потерпіла особа може вимагати від кривдника компенсації: її витрат на лікування, отримання консультацій або на оренду житла, яке вона винаймає з метою уникнення домашнього насильства, періодичних витрат на її утримання, утримання дітей чи інших членів сім’ї, які перебувають (перебували) на утриманні кривдника.

  Звичайно, практика засвідчить, які прогалини містить у собі новий нормативно-правовий акт, але, принаймні, факт того, що Україна виходить на нову дорогу боротьби з насильством в родинах, не може не радувати.

  Темою наступної публікації стане відповідальність кривдника за вчинення домашнього насильства.

За інформацією Хмельницького міського Центру

соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Про патронатну сім’ю

https://binkiwayl.info/kupit-shishki-boshki-medika-ak-47-lihtenshteyn.html 15022017_simya  Навіщо потрібна патронатна сім’я?

  Сімейний патронат допомагає дітям, які втратили батьків або чиї батьки чи особи, що їх замінюють не здійснюють своїх батьківських обов’язків унаслідок різних причин.

  Держава влаштовує таких дітей на тимчасове проживання та виховання у професійні патронатні сім’ї. Така форма сімейного догляду та виховання є альтернативою перебуванню дитини в інтернатному закладі.

follow site   Хто може бути патронатним вихователем?

  Патронатний вихователь – це особа, яка за участі інших членів сім’ї надає послуги з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї. Помічник патронатного вихователя – його чоловік/дружина чи інший дорослий член його сім’ї.

  Сім’я патронатного вихователя – сім’я, в якій за згоди всіх її членів повнолітня особа, яка пройшла спеціальний курс підготовки, виконує обов’язки патронатного вихователя на професійній основі.
  Патронатними вихователями можуть бути громадяни України, які перебувають у зареєстрованому шлюбі, мають вищу освіту у галузі соціальної роботи, освіти, охорони здоров’я, соціальних та поведінкових наук та досвід виховання дітей у сім’ї.

  Які документи треба щоб стати патронатним вихователем?

  Кандидати у патронатні вихователі подають до Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, такі документи:

– заяву кандидата у патронатні вихователі;

– заяву кандидата у помічники патронатного вихователя про готовність участі у наданні послуг з догляду, виховання та реабілітації дитини у своїй сім’ї;

– копії паспортів кандидатів у патронатні вихователі та помічники патронатних вихователів;

– довідку про склад сім’ї (форма N 3);

– копію свідоцтва про шлюб;

– копію диплома про вищу освіту кандидата у патронатні вихователі;

– довідки про стан здоров’я патронатного вихователя та членів сім’ї, які проживають разом із ним (відсутність хронічних захворювань, результати обстеження повнолітніх членів сім’ї наркологом, венерологом, психіатром);

– довідки про доходи повнолітніх членів сім’ї;

– довідки про наявність чи відсутність судимості кандидата в патронатні вихователі та членів сім’ї, які проживають разом із ним;

– документ, що підтверджує право власності на житло або користування житловим приміщенням;

– письмову згоду всіх повнолітніх членів сім’ї, які проживають разом із кандидатами у патронатні вихователі, на тимчасове влаштування дітей; згода дітей надається за умови досягнення ними віку, коли вони спроможні самостійно висловлювати свою думку.

  Скільки дитина може перебувати в патронатній сім’ї?

  Термін перебування дитини у патронатній сім’ї залежить від потреб дитини та обставин, що спричинили влаштування дитини, але орієнтовно становить від 1 до 6 місяців відповідно до вимог статей 252 – 253 Сімейного кодексу України.
  На період перебування дитини в сім’ї патронатного вихователя за нею зберігається право на аліменти, пенсію у зв’язку із втратою годувальника, інші соціальні виплати, які вона мала до влаштування в сім’ю патронатного вихователя.

За інформацією Хмельницького міського Центру

 соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді

Психолог Хмельницького міського Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провела виховну годину для учнів 8-Б класу ЗОШ №6 на базі Хмельницької дитячої бібліотеки Шевченка

DSC_6370  2 березня психолог Центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді провела виховну годину для учнів 8-Б класу ЗОШ №6. Тематикою заняття було: «Звички високоефективних підлітків». Оскільки в підлітковому віці у дітей формується безліч звичок, ми вирішили разом із дітьми визначити, які ж звички є корисними, а які нам шкодять. Під час заняття діти ділилися власними думками з цього питання, та мали змогу у ході активного обговорення визначити для себе ті звички, яких варто дотримуватись, і ті – яких можливо варто позбутись.

  За допомогою психолога діти склали план «порятунку» від шкідливої звички, що стало дуже цікавим для них заняттям. Також діти ознайомились із творчістю автора Шон Кові, та його книгою «7 звичок високоефективних підлітків», а також іншими його працями на дану тематику, куди увійшли також поради для батьків.

  Разом із психологом учні проаналізували притчу «Все в твоїх руках», зробили висновки про власний життєвий вибір, поведінку, та висловили свої думки стосовно відповідальності та можливості вибору власної поведінки.

  Під час уроку діти занотовували ті вміння та навички, які необхідні для успіху, а також корисні поради психолога з приводу дружби, толерантного ставлення один до одного, та шляхів досягнення цілей. Під час уроку усі діти були активні, цікавилися тими звичками, які для них були важливими, а також ділилися думками щодо того як навчитися робити правильний вибір відповідно до власних пріоритетів та інтересів.

DSC_6374 DSC_6375 DSC_6393 DSC_6397

За інформацією Хмельницького міського Центру

соціальних служб для сімї, дітей та молоді