Робота служби підтримки сімей

  Протягом 15 – 19 квітня 2019 року Деражнянським районним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснено виїзди у Лозівську селищну, Гришковецьку, Новосілецьку та Яськовецьку сільські ради. Відвідано 9 сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, в яких виховується 20 дітей.

  Спільно із секретарем селищної Лозівської селищної ради, Л. Налозінською, відвідано 2 сім’ї, в яких виховується 6 дітей. В сім’ї, де батьки готуються до народження дитини, надано консультації щодо створення санітарно-гігієнічних та побутових умов для новонародженої дитини, а також забезпечення її першочергових потреб.

  З метою представлення інтересів дітей, позбавлених батьківської опіки, які виховується у прийомній сім’ї, перед начальним закладом, проведено робочу зустріч директора центру, Г. Березюк, та директора Лозівської ЗОШ, Є. Балігар, з прийомною матір’ю. За участю класоводів, О. Слісаренко та Л. Логвін, вчителя-дефектолога, В. Антосевича, обговорено доцільність інклюзивного навчання 2-х прийомних дітей.

  Спільно із службою у справах дітей та головою сільської ради, С. Ліхошею, відвідано 3 сім’ї, в яких виховується 6 дітей, у с. Яськівці. Також здійснено спільний виїзд с. Підлісне Новосілецької сільської ради.

  Батькам надано консультації щодо підвищення виховного потенціалу, особливостей фізичного та емоційного розвитку дітей різного віку та їх потреби. Проведено бесіди щодо попередження неналежного виконання батьківських обов’язків, конфліктів у сім’ї та домашнього насильства.

IMG_20190416_120359  З органами місцевого самоврядування обговорено проблеми сімей та спроможність батьків задовольняти потреби дітей та шляхи мінімізації складних життєвих обставин.

  В рамках оперативного реагування на повідомлення про вчинення домашнього насильства, проведено відповідно профілактичну роботу з 2 сім’ями, в яких виховується 3 дітей, що проживають у с. Гришки та м. Деражня. Надано психологічну допомогу особам, які постраждали від домашнього насильства. Наголошено про вплив насильства на формування особистості дітей, їх емоційний і фізичний розвиток. Роз’яснено норми діючого законодавства щодо покарання осіб, які вчиняють насильство, та підтримки його жертв.

IMG_20190416_102110 IMG_20190416_105543 IMG_20190419_105004

«Ігрова залежність, що це та чи можна її подолати?»

viber image 2019-04-19 , 11.26.23

Під час проходження практики студентка ХІСТ ВМУРоЛ “Україна” Магеррамова Анна Ахмедівна підготувала статтю на тему: “Ігрова залежність, що це та чи можна її подолати?”

  Лудоманія – це залежність від азартних ігор. Слід усвідомлювати, що ігроманія – це недуга, яка потребує обов’язкового лікування.

  Проблема ігрової залежності існує з того часу, як виникли азартні ігри. Сьогодні необов’язково грати в ігри, кінцевою метою яких є отримання прибутку. Більшість ігроманів віддає перевагу комп’ютерним розвагам з військовою, історичною та побутовою тематикою.

  Ця хвороба особлива, оскільки її дуже важко виявити. З цієї причини ігроманія носить назву прихованого захворювання. Це обумовлено тим, що особа, яка має залежність від азартних ігор, ніяким чином її не виявляє (відсутні саме фізичні ознаки, які існують при наркотичній або алкогольній залежності).

  Але проблема ігроманії не менш серйозна, ніж алкоголізм або наркоманія. Ця хвороба потребує термінового лікування, оскільки з часом її перебіг ускладнюється, а наслідки можуть бути непередбачуваними.

  Існує чотири стадії ігроманії:

  перша – людина грає періодично, такі розваги супроводжуються мріями про значний виграш. Лікування ігрової залежності не потребує значних зусиль і часу.

  друга – характеризується частими програшами, які супроводжується відчуттям гострого відчаю. Хворий може кинути роботу, сім’ю, друзів.

  третя – людина потребує сторонньої допомоги фахівців і лікування, на цій стадії хвороби не існує можливості здолати залежність від азартних ігор самостійно.

  четверта – супроводжується відчуттям повної безнадійності, виникають думки про самогубство. На цій стадії лікування ігроманії необхідне надтерміново.

  Чи можна подолати ігрову залежність? Це можливо. Перш за все, потрібен дуже потужний емоційний стимул, який стане сильнішою психологічної домінантою і змусить ігромана забути про свою згубної звички. Це можуть бути такі захоплення, як стрибки з парашутом, гірськолижний спорт, альпінізм, серфінг, водні лижі і багато іншого. Прозвучить трохи романтично, зате абсолютно правдиво, якщо сказати, що в такій ситуації ефективними ліками може стати любов. Якщо ж ніяке нове захоплення не здатне допомогти, необхідно звернутися до фахівця-психолога.

«Як виховати у сучасного покоління толерантне ставлення до людей з інвалідністю?»

viber image2 2019-04-19 , 11.26.21

Під час проходження практики студентка гуманітарно-педагогічної академії Косарук Ірина Володимирівна підготувала статтю на тему: “Як виховати у сучасного покоління толерантне ставлення до людей з інвалідністю?”

   Всі люди народилися вільними й рівними за своєю гідністю та правами. Вони наділені розумом і совістю та повинні діяти один стосовно іншого в дусі братерства. Декларація Прав Людини, 1948, стаття 1.

  Сучасний світ поєднує у собі різноманітних людей, і як правило, є люди, які потребують допомоги інших. Вони мають особливі потреби. Сьогодні це питання є одним із самих цікавих по тій причині, що у соціумі все більше і більше з’являється тих, хто потребує особливого ставлення. Що ж ми повинні робити? В першу чергу наше ставлення до таких людей має бути толерантним. А толерантне ставлення, це саме те, чого так не вистачає сьогодні людям: поваги, терпимості, розуміння, дружнього ставлення й  адекватного сприйняття.

  Люди з інвалідністю потребують нашої підтримки та допомоги в усуненні певних «бар’єрів», які існують в соціумі, але вони не потребують нашої жалісливості, це навіть може нашкодити, ранити їх душу.

  Одним із факторів допомоги людям з особливими потребами є формування толерантності у сучасної молоді, адже на разі все більше і більше випадків, коли представники молоді або кепкують, або проявляють свою недбалість при зустрічі з особливими людьми. Саме тому формування толерантності у молоді є обов’язковим. Це можна зробити за допомогою виховних годин на дану тематику, за допомогою прямого спілкування й спільного навчання. Адже відомо, що сучасна українська школа активно впроваджує інклюзивну освіту. Освіта для дітей, дорослих з інвалідністю є не лише можливість отримати освітні знання й уміння, крім цього це можливість адаптації в соціумі й розширення комунікації. Тому пам’ятаючи все це, ми дорослі, маємо навчати толерантності наших дітей ще із раннього віку.

  Сучасній молоді, і взагалі всім, потрібно пам’ятати, що люди з інвалідністю – це звичайні люди, які потребують спеціальних умов аби полегшити процес пересування для людей з ураженням опорно-рухового апарату, з порушеннями зору чи слуху.

  Отож, потрібно бути толерантними, навчати цьому наше підростаюче покоління, тоді люди з особливими потребами перестануть сидіти в чотирьох стінах, а ми з вами ще на один маленький крок станемо ближчими до держави, в якій ми всі так хочемо жити.

  І найважливіше – слід пам’ятати, що кожна людина з інвалідністю – це така ж людина, як і без інвалідності.