Директор Хмельницького обласного центру соціальних служб Тетяна Власюк взяла участь у Всеукраїнській онлайн – нараді яку провело Міністерство соціальної політики та поінформувало присутніх учасників щодо початку роботи нового проекту ЮНІСЕФ „Моніторинг потреб та підтримка дітей умовах війни”.

Основною метою проекту є надання в період військової агресії Росії підтримки органам влади у здійсненні моніторингу, забезпеченні захисту та
базових потреб дітей, влаштованих в сімейні форми виховання, дітей, залишених без батьківського піклування, дітей, які перебувають в складних життєвих обставинах.

Зазначений проект в частині виконання цих завдань в межах Україниреалізує Міжнародна благодійна організація „Партнерство „Кожній дитині”.Одним із завдань зазначеного проекту є відбір, консультування та експрес підготовка сімей, які виявили бажання прийняти у своїх сім’ях дітей, які у зв’язкуз воєнною агресією залишились без батьківського піклування.

Найближчим часом розпочнеться процес підготовки зазначених сімей додогляду і виховання дітей, залишених без батьківського піклування.Крім того, в рамках даного проекту передбачається проведення заходів щодо підвищення спроможності спеціалістів підрозділів різних рівнів та надавачів соціальних послуг, сімей, які здійснюють догляд та виховання влаштованих доних дітей, персоналу інтернатних закладів щодо захисту дітей, забезпеченняїхніх основних потреб у надзвичайних ситуаціях. Буде запропонована серія навчальних заходів, консультацій експертів, методична підтримка для спеціалістів відповідних закладів, які працюють з дітьми, прийомних батьків, батьків-вихователів, патронатних вихователів. В рамках проєкту передбачено залучення регіональних експертів, які надаватимуть допомогу службам у справах дітей у здійснення моніторингу та надання підтримки сім’ям, закладам у яких виховуються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, зокрема, які переміщені чи потерпіли від воєнної агресії.

14   квітня 2022 року психолог Хмельницького обласного центру соціальних служ Юлія Воробієвська  взяла  участь у дводенному онлайн навчанні для психологів, який проводив Київський міський центр соціальних служб. Тренер: Дружинська Олександра В‘ячеславівна.

Тема першого дня навчання :   «Травматерапія. Робота кризового психолога. Цілі, методи стабілізації».

Тема другої зустрічі, яка  відбулась сьогодні стосувалась теми : «Травматерапія. Методи стабілізації дитини. Створення безпечного середовища. Техніки на основі ЕМDR».

Війна в  Україні спричинила низку важких ситуацій, які для різних верств населення стали стресовими, кризовими, травмівними. Особливих випробувань зазнають мирні жителі, що перебувають у зоні конфлікту, вимушені переселенці, родини загиблих; військовослужбовці – як ті, хто бере участь у бойових діях, так і демобілізовані, та їхні сім’ї; волонтери і всі, хто працює з потерпілими. Цим людям важко адаптуватися до нових складних обставин, нелегко і в повсякденному житті. І від того, яку психологічну допомогу потрібно надавати якомога швидше людині, залежить в подальшому і її  стан здоров’я . Ранній початок реабілітації, своєчасна психологічна підтримка є профілактикою формування комплексу жертви, розвитку посттравматичних стресових та супутніх психічних розладів, протиправної поведінки тощо, а отже – профілактикою інвалідності та непрацездатності.

В Хмельницькому міському центрі соціальних служб відбулись тренінгової зустрічі з дітьми переселенцями та місцевими. Психолог Центру Коцюк Олександра  з дітками підняла тему дружби та самоповаги один до одного. Дружба між дітьми є головним місцем, де вони вчаться зрозуміти іншу людину, вчаться розпізнавати почуття і думки . Через дружбу діти починають диференціювати що таке добре , а що погано. Ця здатність грає важливу роль в розвитку емоційного інтелекту та емпатії .

Марина Лазебна, Міністр соціальної політики України, повідомила, що Мінсоцполітики разом з членами Координаційного штабу з питань захисту прав дитини в умовах воєнного стану та Віце-прем’єр-міністром – Міністром з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Іриною Верещук підготували звернення про неприпустимість передання дітей – громадян України, примусово вивезених до держави-агресора, в сім’ї російських громадян.

Найближчим часом ці звернення будуть спрямовані до Комітету ООН з прав людини, членів Комітету ООН з прав дитини, Міжнародного суду ООН в Гаазі, Верховного комісара ООН у справах біженців, а також до урядів країн-партнерів України.

Відповідне звернення – це реакція України на інформацію про те, що Мінпросвіти Російської Федерації готує проекти нормативних актів, які дозволять передавати дітей-громадян України, примусово вивезених з тимчасово окупованих територій нашої держави, до сімей російських громадян, у тому числі шляхом їхнього усиновлення.

«Це цинізм за будь-якими межами. Через війну Російської Федерації проти України загинула 191 дитина, 350 дітей отримали поранення, і це ми не маємо повних даних з Маріуполя та інших міст, у яких зараз відбуваються активні бойові дії.

Ворог спрямовує свої напади на школи, дитячі садки, лікарні, дитячі будинки, інші заклади, в яких проживають діти. Через атаки, обстріли та бомбардування мирних жителів, у нас зростає кількість дітей, у яких загинули батьки або з батьками яких втрачено зв’язок. Мільйони дітей змушені були полишити свої домівки та переїхати до незнайомих місць, іноді без супроводу рідних людей.

В деокупованих населених пунктах України зафіксовані жахливі злочини окупантів проти життя, честі і гідності дітей (гвалтування, катування, вбивства). Від кожної історії з цих міст сльози на очах зʼявляються навіть у найбільш витривалих дорослих. А діти переживали їх наживо.

Ми фіксуємо факти примусового вивезення дітей – громадян України з окупованих територій до Російської Федерації.

Тому отримавши інформацію про імовірну підготовку Мінпросвіти Росії нормативних актів, які дозволять передавати цих вкрадених українських дітей до сімей російських громадян ми терміново підготували звернення до міжнародних організацій та країн світу, щоб попередити цей черговий цинічний злочин, який згідно міжнародного права є нічим іншим, як торгівлею людьми, і вжити всіх можливих заходів, щоб повернути примусово вивезених до держави-агресора дітей під опіку України», – наголосила Марина Лазебна.

Передача дітей, примусово вивезених до Російської Федерації, в сім’ї російських громадян порушує міжнародні договори та конвенції, зокрема:

• Конвенцію ООН про права дитини 1989 року,
• Гаазьку Конвенцію про юрисдикцію, право, що застосовується, визнання, виконання та співробітництво щодо батьківської відповідальності та заходів захисту дітей 1996 року,
• Конвенцію про статус біженців,
• Зауваження загального порядку № 6 (2006 рік) про поводження з дітьми без супроводу та розлученими з сім’єю за межами країни їх походження, Спільні зауваження загального порядку № 3 (2017 рік) Комітету із захисту прав усіх робітників-мігрантів та членів їх родин і № 22 (2017 рік) Комітету з прав дитини на загальних засадах, що стосуються прав дітей у контексті міжнародної міграції, та Спільні зауваження загального порядку № 4 (2017 рік) Комітету із захисту прав усіх робітників-мігрантів та членів їх родин і № 23 (2017 рік) Комітету з прав дитини про зобов’язання держав стосовно прав дітей у контексті міжнародної міграції в країнах походження, транзиту, призначення та повернення;
• Керівні вказівки щодо альтернативного догляду за дітьми, прийняті резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 64/142 (2010 рік);
• Політику Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, відповідно до якої дітям, евакуйованим до інших держав у зв’язку з виникненням надзвичайної ситуації, потрібне забезпечення належного тимчасового догляду з метою подальшого возз’єднання з сім’ями.

Сучасне становище українського суспільства формує особливий запит до психологічної науки і практики. Внаслідок надзвичайних подій, які відбуваються в Україні впродовж останнього часу, гостро постала потреба у соціально-психологічній підтримці і супроводі цілих соціальних груп, а також у психологічній допомозі окремим людям – дітям, дорослим, родинам.

Тому працівниками Хмельницького обласного центру соціальних служб начальником відділу методичного забезпечення соціальної роботи та навчальних заходів Наталією Гонтою та психологом Юлією Воробієвською сьогодні було  проведено щотижневе навчання для фахівців із соціальної роботи/спеціалістів, які надають послуги в громадах на тему : Соціально-психологічні аспекти роботи у військовий час».

Станом на 13.04.2022 року на Хмельниччині  перебувають 123534  переселенців з яких дітей 35023.

Під час навчань було детально розглянуто види психічних проявів загального адаптаційного синдрому, тобто різні афективні переживання, які завжди супроводжують стрес і призводять до небажаних порушень в організмі людини.

За словами Наталії Гонти, екстремальна ситуація для людей (біженців) які перебувають на території Хмельниччини,  може стати кризовою, стресовою, травматичною і викликати відповідно кризу, стрес, психотравму.

У якості стресора у таких випадках виступає травматична стресова подія, яка характеризується раптовістю, руйнівною силою, інтенсивністю. Ця подія часто пов’язана з фактом або загрозою смерті, серйозного тілесного ушкодження чи сексуального насильства, вона несе людині абсолютно нову інформацію, яку необхідно інтегрувати в попередній життєвий досвід.

Психолог центру Юлія Воробієвська звернула увагу присутніх учасників навчання на тому, що у людини, яка пережила емоційний травматичний стрес, інакше починає функціонувати пам’ять та механізм травматичної пам’яті, необхідний для виживання індивіда, стає причиною посттравматичних стресових станів. Після припинення дії стресора яскраві емоційні образні спогади не просто зберігаються у довготривалій пам’яті, але й знову і знову з’являються в пам’яті оперативній, сприяючи розвитку посттравматичного стресового розладу. Останній означає інтенсивну і, як правило, пролонговану реакцію на сильний травмівний стресор, викликані людьми ( воєнні дії), насильство (розбійний напад, зґвалтування, тортури).

На завершені навчання психолог Центру звернула увагу присутніх,що на сьогодні кожен українець знає про військові злочини рашистських солдат. Розповсюджуючи інформацію ми створюємо замкнуте коло не лише для себе, але й для інших, оскільки інформація про нові звірства посилює травму свідка. Необхідно показати собі та іншим, що життя може і буде продовжуватись, ми обов’язково переможемо!Піклуйтеся про себе та інших!