На відміну від попередніх ефектів, цей психологічний трюк отримав назву від імені вигаданого персонажа – міфічного скульптора, який своєю увагою і любов’ю зміг оживити статую.

Вперше з ефектом Пігмаліона зіткнувся психолог Роберт Розенталь, який вивчав успішність школярів молодших класів. Він провів цікавий експеримент: на початку року показав вчителям список тих учнів, які нібито продемонстрували дуже високі результати в тестах інтелекту. В кінці року виявилося, що саме ці школярі стали кращими учнями в класі, здавши іспити на «відмінно». Очікувано? А ось і ні. Справа в тому, що Розенталь вибирав прізвища «геніїв» випадково, без прив’язки до їх реального IQ. Кращими цих учнів зробили викладачі, які щиро вірили, що перед ними по-справжньому талановиті діти.

Вчителі вірили, що діти – маленькі генії і діти дійсно продемонстрували приголомшливі результати.

Висновок: чекай від людей хорошого і зможеш запустити «власне пророцтво». Особливо добре ефект Пігмаліона проявляється на власних дітях і на нас самих: ті, хто вірить, що гідний більшого, дійсно це більше отримують. А у що вірите Ви?

кінець

Ефект Лачинс

Давним-давно знаменитий психолог Вернер Ерхард придумав розгорнуту метафору для опису поведінкових особливостей простих людей (як він вважав, невдах): «Уявіть, що ви запускаєте в лабіринт щурів. В кінці лабіринту лежить сир. Через час щури запам’ятовують досить непростий шлях до сиру і з задоволенням їдять свою нагороду. У якийсь момент ви перекладаєте сир в інше місце, а потім і зовсім забираєте. Але щури, нездатні прийняти змінені правила гри, знову і знову продовжать долати перешкоди, щоб потрапити в ту точку, де вже давно нічого немає … »
Ерхард говорив про невдах. Але всього кілька десятиліть потому інший психолог, Абрахам Лачинс, виконав схожий експеримент з людьми – інтелігентними і розвиненими. І з жахом виявив: вони мало чим відрізняються від щурів.

Експеримент, який отримав назву ефект Лачинс, полягав в наступному. Групі студентів пропонували виконати п’ять завдань. І вирішити дані завдання можна було тільки одним єдиним способом, причому вельми непростим способом. Успішно впоравшись із завданнями (і продемонструвавши при цьому дуже неслабкий рівень IQ), група отримувала нові завдання, які вже можна було вирішити двояко: старим важким способом або ж елементарним – очевидним і лежачим на поверхні.

Нові завдання, як ви, можливо, вже передбачили, групи вирішували звичним найскладнішим способом. Але найгірше те, що коли Лачинс давав студентам завдання, що передбачали взагалі інший спосіб розв’язання, вся група ставала в глухий кут і не знаходила відповіді. Щоб знову стати «нормальними» до вирішення нестандартних завдань, студентам потрібно відволіктися від експерименту хоча б на кілька днів.

Ефект Лачинс зафіксував особистісний розлад, властиве практично кожному з нас: люди (за рідкісним винятком) не здатні міняти звичні алгоритми життя і дій в умовах, що змінилися. Щоб подолати цей стереотип, треба перш за все його усвідомити і зізнатися собі в даній слабкості. Усвідомлення допоможе на час відмовитися від проблеми, «злетіти» над нею – лише після цього ми можемо виявляти нестандартні, але більш прості варіанти дій.

Висновок: «я робив так завжди» і «повторення – може навчити» – вірний спосіб привести себе в особистісний розлад і втратити можливість знаходити прості рішення. Не бійся переступати через стереотипи.

  Давно в нас не було статті по психології, тоді давайте трохи дізнаємося що приховує психологія людини!

Здається Ви зробили все, що могли але з поставленим завданням – робочої, кар’єрної, особистої – так і не впоралися. Перевірте: можливо, вас підводять елементарні глюки, властиві людській психіці?

Психологи запевняють: часто той фактор, який заважає нам досягти успіху, – це ми самі. Точніше, ряд глибинних стереотипів, що засіли в наших головах.

Є кілька дивовижних психологічних ефектів, яким піддається абсолютно кожен і далі в статті ми з вами про них поговоримо.

Ефект Рінгельмана

Пам’ятаєте стару притчу, чи то анекдот про воду у винній бочці? Зараз нагадаємо. Якось в одному селі проходило велике свято. Селяни домовилися: на площі встановлять велику бочку, в яку кожен учасник майбутнього бенкету виллє відро вина. Але коли почалося застілля і присутні розлили по келихах вміст бочки, виявилося, що всередині була звичайна водиця. Просто один житель вирішив наступне: «Якщо в бочку вина я виллю відро води, ніхто цього не помітить». Він не міг навіть припускати, що така ж ідея прийде в голову кожному селянинові, який проживає в селі…

Власне, ефект, 90 років тому виявлений психологом Максиміліаном Рінгельманом, пояснює події в цій притчі. У 1927-му вчений провів серію цікавих експериментів, в рамках яких просив добровольців піднімати різноманітні тяжкості, а потім фіксував максимальну вагу яку кожна людина піднімала. Пізніше піддослідних змішали в групи по два, чотири і вісім чоловік і знову просили підняти щось важке – але вже спільними зусиллями.

Очікування були логічними: коли один випробуваний, умовно, піднімав 100 кг, то дві людини повинні були б подужати 200, а то і більше – адже крилате уявлення про те, що «гуртом і бандита легше бити» (в тому сенсі, що командна робота надає можливість досягати набагато більших результатів), існувало вже тоді.

Але Рінгельмана чекало розчарування. Як з’ясувалося, двоє людей піднімали лише 90% від суми їх індивідуальних показників – тобто на двох могли здолати лише 180 кг замість очікуваних 200. А якщо за справу бралися восьмеро, то результат знижувався ще більш вражаючим – піддослідні освоювали тільки 50% від еталонної ваги, тобто вісім чоловік могли впоратися лише з 400 кг (так що на кожного припадало лише 50 кг). Як показали подальші дослідження, працюючи поодинці – тобто покладаючись тільки на себе, люди показують високі результати. А ось включившись в групу, ми підсвідомо прагнемо економити сили – і в результаті «халтуримо».

Висновок: якщо хочеш досягти успіху, покладайся насамперед на себе. Дій усвідомлено, без оглядки і надії на людей які вас оточують. Так Ви зможете досягти більшого. А при потребі або психологічну кризу, можна відвідати професійного психолога і вивчити уважніше його рекомендації.

Продовження буде….

До Всесвітнього дня надання першої медичної допомоги працівники центру прийняли участь у навчальному тренінгу в СКЦ «Плоскирів» з першої медичної допомоги.

  Ми любимо багато своїх звичок і не хочемо від них відмовлятися, навіть якщо вони йдуть нам на шкоду. Неможливість виконати дію, що стала вже звичною, викликає дискомфорт, ми страждаємо і відчуваємо себе вибитими з колії. Чому ж так відбувається? Звичка — це навички, що закріпилися, поведінка або дії, які ми добре засвоїли і повторюємо в певних умовах або в певний час. Як навчитися формувати корисні звички та позбутися шкідликих?

Перші звички виникають ще в ранньому дитинстві на основі нового вміння. Навчився малюк сам одягатися і роздягатися — можна формувати звичку акуратно складати свій одяг. Навчилася дитина добре читати — може виникнути, за сприяння батьків, звичка читати щодня. Пішла дитина до школи — виникає звичка складати портфель увечері завчасно або ж поспіхом уранці (і яка з цих звичок закріпиться залежить.  від батьків). З’явилась необхідність підігріти собі страву вдома слід негайно формувати звичку мити за собою посуд і прибирати зі столу. Добру звичку виховати значно легше, ніж виправити потім погану. 

З шкідливими звичками не потрібно боротися 

Боротися з поганими звичками — заняття невдячне і малоперспективне. Адже бажаючи відучитися від звички, ми зосередимо на ній свою увагу. Наші думки будуть зайняті лише тим, щоб не зірватися, утриматися, не дозволити собі. І в кінці кінців ми невтомно боротимося з собою, але наша внутрішня боротьба закінчиться програшем. Заборонивши собі палити і не думати про сигарети, курець доб’ється лише того, що піддасть себе суворому випробуванню: йому буде хотітися курити ще сильніше, ніж раніше. Виснажлива боротьба із самим собою призведе до того, що всі сили він витратить на опір і здасться.

Шукайте мотивацію 

Якщо ми не будемо знати, навіщо повинні позбавлятися від звички, то не зрушимо з місця. Нам потрібна мотивація. Ми хочемо схуднути? Чесно дайте відповідь собі на питання: навіщо? Що зміниться після того, як виробите корисну звичку не наїдатися на ніч? Майбутнє, забезпечене новою корисною звичкою, має виглядати дуже привабливо. Потрібно загорітися стоячим перед новим завданням.

Позитивне прикріплення 

Але трапляється і так, що звичка закріплюватися не хоче. Скільки разів ми бралися за щось нове та корисне, а потім кидали на півдорозі! Нам стало нецікаво, перші захоплення пішли, мотивація зникла, ми охололи і прийшли до висновку — нова звичка не для нас. Бажання прищепити її не викликає нічого, крім внутрішнього протесту.Тоді варто згадати про позитивне підкріплення. Для заохочення підійде все, що приносить задоволення: похвала, комплімент, усмішка, подарунок, шоколадка. Особливо важливо заохочення на початку формування звички. Коли вона стає «своєю», схвалення і похвали не потрібні. «Результат твоєї дієти наяву. Йдемо купимо тобі нове плаття».  «Знову на пробіжку? Там такий холод, захворієш!» — каже нам мама. «І правда», — думаємо ми і залишимося вдома.

«Я можу собою пишатися», «У мене вийшло!». Позитивні твердження та похвала — ось що потрібно для того, щоб корисна звичка увійшла в наше життя і в ній залишилася. Позитивне підкріплення при формуванні корисної звички працює ефективніше, якщо воно супроводжується позитивними емоціями. Поганий настрій гальмує закріплення гарної звички.

Плануйте 

Нову звичку розбивайте на складові і обов“язково записуйте. Поки плани «записані» тільки в голові — це мрії, далекі від реальності. Плани, викладені на папері, істотно наближають до мети. Наприклад якщо ви хочете здобути корисну звичку вставати в 6 ранку, а не в 8, щоб встигнути зробити більше і не запізнитися на роботу, запишіть, що для цього слід зробити. А саме: вимкнути телевізор або комп’ютер за годину до сну; почитати перед сном не більш півгодини. Детально розпишіть, скільки часу повинно піти на зарядку, душ, сніданок, скільки на прослуховування тренінгу. Обов’язково дотримуємося нового графіка.

Починаючи ж щось нове і кидаючи це через тиждень, ми лише мучимо себе. Нас гризе почуття провини за те, що проявили слабовілля, не впоралися, не змогли. При цьому падає наша самооцінка та впевненість у собі. Тому, у формуванні звички головне — регулярність. 

        Є також дві психологічні хитрощі, які допоможуть швидше досягти мети. Перша – так звані попередні ритуали. Перш ніж почати здійснювати пов’язані з звичкою дії, робіть певний ритуал. Він може бути і відносно складним, і зовсім простим, навіть несерйозним. Наприклад, хлопнути в долоні п’ять разів, а потім відправитися на пробіжку. Звучить смішно, але як працює! Другий трюк допоможе, коли здається, що сил працювати над собою вже немає. Запишіть на аркуші паперу аргументи, які змушують відмовитися від мети, а через кілька хвилин перечитайте їх. Як правило, всі вони будуть непереконливими, якщо не смішними.

        Що ж сказати на завершення? Чи думаєте ви про те, як позбутися поганої звички або як виробити звичку корисну, в будь-якому випадку найкраще рішення – від простих думок перейти нарешті до дій, і тоді у вас вийде і те, і інше.  Просто нові звички змінюють пріоритети. Головне, не здаватися і йти до кінця. І через деякий час Ви зможете оцінити результат. Все що вам потрібно – це рішуче налаштування і трохи терпіння та наполегливості.

 Обласним центром соціальних служб підведено підсумки обласної благодійної акції «Готуємо дітей до школи», яка традиційно проводиться 9 рік поспіль на передодні свята Першого дзвоника. Акція стартувала у липні місяці.

  Мета акції допомогти сім’ям, які опинились у складних життєвих обставинах, вимушених переселенців, учасникам антитерористичної операції підготувати дітей до школи, забезпечити їх шкільною формою, спортивним одягом, взуттям та необхідним приладдям. Ініціативу обласного центру соціальних служб підтримали 13 районних, 3 міських та 2 селищних центрів соціальних служб. До проведення акції долучились об’єднані територіальні громади (Волочиська, Полонська, Нетішинська, Сатанівська, Меджибізька, Чорноострівська, Чемеровецька, Маківська, Гуменецька, Ганнопільська, Гуківська).

Завдяки небайдужим людям та благодійникам надано допомогу 564 сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах. Шкільну форму, спортивний одяг, взуття, рюкзаки та канцелярське приладдя отримали 1084 дітей.

Обласним центром соціальних служб передано на місця понад 300 шкільних форм для дівчаток, 100 пар взуття, дитячий і підлітковий одяг та канцелярське приладдя. Спільними зусиллями вдалось залучити   понад 100 тис. благодійних гривень.

Колектив обласного центру висловлює щиру подяку Управлінню Служби Безпеки України у Хмельницькій області, підприємцям речового ринку міста Хмельницького, благодійникам та всім волонтерам: за милосердя та активну участь у акції за постійну підтримку даної акції та небайдужість у турботі про дітей. «Чужих дітей небуває!» Ви це підтвердили!

Діти та дорослі члени сімей висловлюють слова вдячності усім хто долучився до акції, адже усі речі були адресно передані сім’ям. Завдяки наданій благодійній допомозі діти та підлітки отримали можливість підготуватися до нового навчального року та відчути радість зустрічі зі школою.

Творімо добро разом!

  Карантин продовжили… Частина людей навчилася жити в такій реальності й повернення на вулицю для них – це як знову сісти на велосипед після зими – ніби й цікаво, але незвично. Інша частина так і не змогла пристосуватися до нової реальності й все ще відчуває тривогу, страх та нав’язливі думки. Як поступово вийти з карантину та звикнути з новими реаліями життя За період карантину багато людей прийняли ситуацію і адаптувалися до неї. Вимушена ізоляція створила умови максимального обмеження соціальних контактів, сформувала певний мікроклімат в родинах. Дезорієнтація «На етапі виходу з карантину ми можемо зустрітися з певною дезорієнтацією. Це виглядає приблизно так: “Соціум, з якого ми йшли на карантин, вже змінився, я сам змінився. Але я не знаю, яким став соціум. Я зустрічаюся зі знайомими мені людьми, але можу не розуміти, що з ними відбулося за цей час, як вони справляються з ситуацією, можливо в когось з’явилися нові чутливі потреби, а хтось втратив близьких”. І людям доведеться “знайомитися” одне з одним заново. Важливо уточнювати в інших людей, чи їм комфортно, у чому їхні потреби». Всі відчувають по різному Часто ми вважаємо, що інші відчувають такі ж самі емоції та думки. Проте для прогресивної комунікації та взаємодії краще вести чіткі та відкриті діалоги — уникайте «читання думок» в інших людей. Дбайте про себе Дуже важливо відслідковувати свої почуття та стани і дбати про себе. Це стосується як фізичного самопочуття, так і психічного. Більшість з нас раніше не переживала такої ситуації, як карантин та соціальна ізоляція. Тому нормально, що ми будемо відчувати різні емоції. «Батько, що контролює» По закінченню карантинних заходів у соціумі можна буде виділити три умовні групи: — люди, які максимально уникатимуть будь-яких соціальних контактів. Головна мотивація цієї групи: «Соціум небезпечний, я мушу сам подбати про свою безпеку, мушу самостійно проконтролювати». Це — позиція «Батько, що контролює». «Відповідальний дорослий» Інша група – свідомі споживачі продуктів, інформації, сподівань. Ці люди будуть зберігати максимальну критичність згідно з викликами реальності та наявними ресурсами і будуть реагувати в соціумі відповідно до ситуацій. Вони не будуватимуть ілюзій і не покладатимуться на «а може пронесе». Це — позиція «відповідальний Дорослий». Підліток, що протестує Будуть і ті, хто візьметься максимально надолужувати все, що втратили за час обмежень. Це — так звані бунтарі, які, позбувшись зовнішнього контролю та ігноруючи ймовірні ризики, будуть вгамовувати свій голод у спілкуванні. Головна мотивація такої поведінки: «Я не несу відповідальності за своє здоров’я та здоров’я людей, які мене оточують». Це —позиція «Підліток, що протестує». Критичне мислення Важливо зберігати максимальний рівень критичного мислення і намагатися перебувати в позиції «відповідального Дорослого». Правила особистої гігієни та безпеки — наразі це фактично єдина відома зброя, яка захищає нас від вірусу. В умовах пандемії відчуття безпеки піддається трансформації і набуває нових форм. Якщо весь світ опинився в таких умовах, це не означає втрату відчуття безпеки людством назавжди. Це означає, що звичні для нас маркери безпеки більше не працюють. Тому варто шукати і створювати нові стратегії задля відновлення відчуття безпеки. Поступовість Однією з найважливіших обставин, що супроводжуватиме процес виходу з карантину, буде поступовість. Вона є важливою, зокрема, і для психологічної адаптації до нових умов життя. Виклики стосуватимуться перелаштування ритму життя, режиму дня, побутових звичок, зовнішнього вигляду, а також ролей в родині, які вже сформувалися в період карантину, та адаптації до нових правил поведінки в соціумі. Оскільки ми поступово змінювали швидкий життєвий ритм на повільний, так само поступово нам потрібно й повертатися до звичного життя. Важливо ставити перед собою реалістичні цілі й прислухатися до емоційного стану. Необхідно підбити підсумок цього життєвого періоду, зробити висновки, позитивні надбання впровадити в наступний життєвий період. Поруч з численними втратами, які приніс карантин, кожен з нас має певні здобутки, новий досвід, який так важливо не втратити в новому етапі нашого життя.