Шостого лютого службою у справах дітей Кам’янець-Подільської міської ради спільно з ювенальною превенцією Кам’янець-Подільського відділення поліції та Кам’янець-Подільським міським Центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді проведено вечірній рейд, під час якого відвідано п’ять сімей, у яких виховується дванадцятеро дітей.

  За результатами рейду трьох батьків буде заслухано на засіданні комісії з питань захисту прав дитини Кам’янець-Подільської міської ради та прийнято відповідні рішення, оскільки виявлено факти неналежного виконання батьківських обов’язків. Також проведено обстеження умов проживання та виховання двох неповнолітніх осіб, що потрапили в поле зору правоохоронних органів і підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень.

  07 лютого 2019 року начальник відділу соціальної роботи Деражнянського районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, О. Кирильчук, взяла участь у засіданні круглого столу «Організація профорієнтаційної роботи з молоддю на 2019 рік», організованому районною філією Хмельницької обласної служби зайнятості.

  Мета заходу – підвищення якості професійної підготовки випускників навчальних закладів, посилення відповідності їх професійного рівня вимогам роботодавців.

  Директор районної філії, О. Войтюк, ознайомив присутніх із спектром нових послуг служби зайнятості за останніми технологічними інноваціями: послугами електронної черги, відеорезюме та відеовакансії, можливості дистанційного вивчення англійської мови, профілювання та кейс-менеджмент.

  З метою допомоги у виборі майбутньої професії учням, спеціалісти філії презентували можливості профдіагностичного тестування на онлайн-платформі «Моя професія: консультаційна мережа» та тестування на платформі профорієнтації та розвитку кар’єри державної служби зайнятості.

  Ураховуючи необхідність об’єднання зусиль усіх соціальних партнерів для вирішення поставлених завдань, учасники зустрічі розробили спільні рекомендації, які сприятимуть послідовній та систематичній роботі з випускниками загальноосвітніх шкіл Деражнянщини.

  5 лютого 2019 року відбулась зустріч в Хмельницькому інклюзивно-ресурсному Центрі №1 з метою налагодження співпраці та ознайомлення з основною специфікою роботи центру.

  Під час зустрічі директор центру Рибак О. А. ознайомила присутніх: з основною метою створення, завданнями ІРЦ, за якими напрямами проводиться комплексна оцінка, як формуються висновки про комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини.

  У зустрічі прийняли участь директор ІРЦ Ольга Рибак, директор ХМЦСССДМ Мар’яна Любецька, психолог Ольга Захожа та студенти-практиканти ВНЗ м. Хмельницького.

  Україна – в першій десятці країн Європи за поширеністю булінгу з-поміж 11-15-річних школярів. Вона залишила далеко позаду не лише найбільш соціально благополучні Данію чи Норвегію, але й, приміром, Угорщину та Грецію. Такі дані наводить ВООЗ.

  Торік 67% українських дітей або були жертвами, або кривдниками, або свідками булінгу, за даними ЮНІСЕФ. Чверть із них безпосередньо зазнали цькувань. 48% цих дітей нікому не розповіли про пережите.

  За даними різних досліджень, майже кожен третій учень в Україні так чи інакше зазнавав булінґу в школі, потерпав від принижень і глузувань: 10 % – регулярно (раз на тиждень і частіше); 55 % – частково піддаються знущанню з боку однокласників; 26 % – батьків вважають своїх дітей жертвами булінґу.

  Практично в кожному класі є учні, які стають об’єктами глузувань та знущань, а також агресори, які є ініціаторами булінґу

  Чи не вперше в Україні заговорили голосно й одверто про цю проблему. BBC News Україна досліджувала її прояви та причини.

  Прикметною ознакою булінґу є довготривале «відторгнення» дитини її соціальним оточенням.

  Найчастіше булінґ відбувається в таких місцях, де контроль з боку дорослих менший або взагалі його нема. Це може бути шкільний двір, сходи, коридори, вбиральні, роздягальні, спортивні майданчики. У деяких випадках дитина може піддаватися знущанням і поза територією школи, кривдники можуть перестріти її на шляху до дому. Навіть удома жертву булінґу можуть продовжувати цькувати, надсилаючи образливі повідомлення на телефон або через соціальні мережі.

  Цькування ініціюють надміру агресивні діти, які люблять домінувати, тобто бути «головними». Їх не турбують почуття і переживання інших людей, вони прагнуть бути в центрі уваги, контролювати все навколо. Принижуючи інших, вони підвищують власну значущість. Нерідко це відбувається через глибокі психологічні комплекси кривдників. Можливо, вони самі переживали приниження або копіюють ті агресивні й образливі моделі поведінки, які є у їхніх сім’ях.

  Психологи стверджують: «Діти булять, бо шукають спосіб висловлення агресивних почуттів, а також через власні страхи ізоляції. У такий спосіб намагаються позбутися відчуття безпорадності»

  Зазвичай об’єктом знущань (жертвою) булінґу вибирають тих, у кого є дещо відмінне від однолітків.  Відмінність може бути будь-якою: особливості зовнішності; манера спілкування, поведінки; незвичайне захоплення; соціальний статус, національність, релігійна належність., фізичні вади;  знижений рівень інтелекту, труднощі у навчанні, або навпаки, високий інтелект, обдарованість, видатні досягнення;

  Найпоширенішими формами булінґу є:

• словесні образи, глузування, обзивання, погрози;
• образливі жести або дії, наприклад, плювки;
• залякування за допомогою слів, загрозливих інтонацій, щоб змусити жертву щось зробити чи не зробити;
• ігнорування, відмова від спілкування, виключення із гри, бойкот;
• вимагання грошей, їжі, речей, умисного пошкодження особистого майна жертви.
• фізичне насилля (удари, щипки, штовхання, підніжки, викручування рук, будь-які інші дії, які заподіюють біль і навіть тілесні ушкодження);
• приниження за допомогою мобільних телефонів та інтернету (СМС-повідомлення, електронні листи, образливі репліки і коментарі у чатах і т.д.), поширення чуток і пліток.

  Види булінґу можна об’єднати у групи словесного (вербального), фізичного, соціального (емоційного) й електронного (кібербулінґ) знущання, які часто поєднуються для більш сильного впливу.

  70 % знущань відбуваються словесно: принизливі обзивання, глузування, жорстока критика, висміювання та ін. На жаль, кривдник часто залишається непоміченим і непокараним, однак образи безслідно не зникають для «об’єкта» приниження.

  Фізичне насильство найбільш помітне, однак становить менше третини випадків булінґу (нанесення ударів, штовхання, підніжки, пошкодження або крадіжка особистих речей жертви та ін.).

  Найскладніше зовні помітити соціальне знущання — систематичне приниження почуття гідності потерпілого через ігнорування, ізоляцію, уникання, виключення.

  Нині набирає обертів кібербулінґ. Це приниження за допомогою мобільних телефонів, інтернету. Діти реєструються в соціальних мережах, створюють сайти, де можуть вільно спілкуватися, ображаючи інших, поширювати плітки, особисті фотографії або зроблені в роздягальнях чи вбиральнях.

  Багато учнів соромляться розповідати дорослим, що вони є жертвами булінґу.

  Сам винен”, “стань на його місце”, “будь вище цього” – найтиповіша реакція дорослих, яка призводить до хибних наслідків. Щоб припинити булінг, його треба визнати. Але в консервативних українських школах намагаються уникати конфліктних питань та замовчують проблему булінгу, бо бояться зайвих проблем, розслідувань, кримінальних справ. А то й не розуміють, що їм робити з цим усім. Іноді значення має, ким є батьки задіяних дітей, наскільки вони заможні чи впливові.

  Проте якщо дитина все-таки підтвердила в розмові, що вона стала жертвою булінґу, то скажіть їй:

  Я тобі вірю (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви повністю на її боці).

  Мені шкода, що з тобою це сталося (це допоможе дитині зрозуміти, що Ви переживаєте за неї і співчуваєте їй).

  Це не твоя провина (це допоможе дитині зрозуміти, що її не звинувачують у тому, що сталося).

  Таке може трапитися з кожним (це допоможе дитині зрозуміти, що вона не самотня: багатьом її одноліткам доводиться переживати залякування та агресію в той чи той момент свого життя).

  Добре, що ти сказав мені про це (це допоможе дитині зрозуміти, що вона правильно вчинила, звернувшись по допомогу).

  Я люблю тебе і намагатимуся зробити так, щоб тобі більше не загрожувала небезпека (це допоможе дитині з надією подивитись у майбутнє та відчути захист).

  Не залишайте цю ситуацію без уваги. Якщо дитина не вирішила її самостійно, зверніться до класного керівника, а в разі його/її неспроможності владнати ситуацію, до завуча або директора школи. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво навчального закладу несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини.

  Якщо вчителі та адміністрація не розв’язали проблему, не варто зволікати із написанням відповідної заяви до поліції.

  У школі вирішальна роль у боротьбі з булінґом належить учителям. Проте впоратися з цією проблемою вони можуть тільки за підтримки керівництва школи, батьків, представників місцевих органів влади та громадських організацій. Для успішної боротьби з насильством у школі:

  Усі члени шкільної спільноти мають дійти єдиної думки, що насильство, цькування, дискримінація за будь-якою ознакою, сексуальні домагання і нетерпимість у школі є неприйнятними.

  Кожен має знати про те, в яких формах може виявлятися насильство й цькування і як від нього страждають люди. Вивчення прав людини і виховання в дусі миру має бути включено до шкільної програми.

  Спільно з учнями мають бути вироблені правила поведінки у класі, а потім загальношкільні правила. Правила мають бути складені в позитивному ключі «як треба», а не як «не треба» поводитися. Правила мають бути зрозумілими, точними і короткими.

  Дисциплінарні заходи повинні мати виховний, а не каральний характер. Осуд, зауваження, догана мають бути спрямовані на вчинок учня і його можливі наслідки, а не на особистість порушника правил.

  Жоден випадок насильства або цькування і жодну скаргу не можна залишати без уваги. Учням важливо пояснити, що будь-які насильницькі дії, образливі слова є неприпустимими. Реакція має бути негайною (зупинити бійку, припинити знущання) та більш суворою при повторних випадках агресії.

  Аналізуючи ситуацію, треба з’ясувати, що трапилося, вислухати обидві сторони, підтримати потерпілого й обов’язково поговорити із кривдником, щоб зрозуміти, чому він або вона так вчинили, що можна зробити, щоб таке не повторилося. До такої розмови варто залучити шкільного психолога.

  Залежно від тяжкості вчинку можна пересадити учнів, запропонувати вибачитися, написати записку батькам або викликати їх, позбавити учня можливості брати участь у позакласному заході.

  Учням треба пояснити, що навіть пасивне спостереження за знущаннями і бійкою надихає кривдника продовжувати свої дії. Свідки події повинні захистити жертву насильства і , якщо треба, покликати на допомогу дорослих.

  Потрібно запровадити механізми повідомлення про випадки насильства, щоб учні не боялися цього робити. Ці механізми повинні забезпечувати учням підтримку і конфіденційність, бути тактовними.

  Для успішного попередження та протидії насильству треба проводити заняття з навчання навичок ефективного спілкування та мирного розв’язання конфліктів.

  Інтернет-залежність, це психологічний феномен, який полягає у тому, що у людини виникає нав’язливе бажання постійно перебувати у всесвітній мережі. Більш точним, є визначення М.І. Дрепи, яка розглядає інтернет-залежність як різновид технологічних адикцій, що виявляються зміщенням цілей особистості у віртуальну реальність для заповнення фрустрованих сфер реального життя. Сьoгoдні інтeрнeт є нeвід’ємнoю складoвoю частинoю нашoгo життя бeз якoї більшість людeй прoстo нe уявляє свoгo існування. Спілкування з друзями, пeрeгляд нoвин відбувається завдяки інтeрнeту, який прoпoнує свoї правила та пoради щoдo будь-якoї ситуації. Мeрeжа як частина нашoгo життєвoгo прoстoру, призвoдить дo свoєріднoгo «звикання», змушує радитися з нeю та прислухатися дo її пoрад щoдo кoжнoї дрібниці. Інтeрнeт пoчинає диктувати мoду на пeвні культурні, сoціальні ціннoсті, фoрмує сприйняття, внаслідок чого виникає залежність від мережі. Також сьогодні чітко простежується різкий спад інтересу до читання не тільки студентів, але й серед дітей підліткового віку, адже з’явилась велика кількість аудіо- та відео- ресурсів, які задовольняють їх інформаційні потреби та набагато спрощують процес сприйняття потрібної для них інформації. Саме в такі моменти чітко визначаються негативні риси мережі інтернет, яка містить масив інформації абсолютно непотрібної для підростаючого покоління. Відповідно, наслідки такого процесу відображаються на культурі мовлення такого покоління, які не тільки не засвоюють елементарної грамотності і все більше використовують у повсякденному житті сленг, нецензурну та знижену лексику. Інтернет, як і все у житті, має два боки – чорний і білий. Окрім переваг, інтернет приніс певні незручності.

  Факт, що діти проводять в інтернеті багато часу, засмучує більшість батьків. Спочатку дорослі вітали появу Мережі, вважаючи, що вона – безмежне джерело нових знань. Незабаром з’ясувалося, що підлітки не користуються інтернетом для виконання домашніх завдань або пошуку корисної інформації. Замість цього вони спілкуються в чатах і грають в онлайнові ігри. Підтримка розумної рівноваги між розвагами та іншими заняттями у дітей завжди було випробуванням для батьків; інтернет зробив це ще більш важким завданням. Спілкування в інтернеті та інтерактивні ігри настільки затягують дітей, що вони втрачають відчуття часу.

  Кілька порад допоможуть дітям не впасти в інтернет-залежність Перш за все, варто знати, які симптоми прояву інтернет-залежності та чи є вони у дитини: чи впливає час, проведений в Мережі, на навчання і сон, чи є у нього достатньо друзів в реаль-ному світі, не заміняють йому онлайнові ігри реальне життя. Не менш важливим чинником є кількість часу, проведеного в Мережі, – воно має бути дозовано. Якщо у дитини з’являються ознаки інтернет-залежності, не варто категорично відлучати його від улюбленої іграшки – інтернету. Це не вирішить проблему. Варто регламентувати спілкування з мережею, встановивши час, допустимий для проведення в Мережі. Комп’ютер повинен перебувати у вітальні або загальній кімнаті – ні в якому разі не в кімнаті дитини. Встановивши правила, батьки не повинні їх порушувати. Якщо дитина відчуває нездорову тягу до інтернету, краще звернутися до психолога. Будь-яка залежність, в тому числі й інтернет – залежність, – це тільки один з видів прояву психологічних проблем, якими можуть бути низька самооцінка, дратівливість і розвивається на тлі цього депресія. Якщо дитина відчуває труднощі у спілкуванні, потрібно постаратися допомогти їй. Відвідування секцій, додаткові заняття після школи можуть частково вирішити проблему. Слід частіше запрошувати інших дітей додому і ходити в гості до друзів, у яких є діти такого ж віку. Захоплення онлайновими іграми потрібно замінити реальними аналогами. Не варто забувати про спеціальні контролюючі програми, за допомогою яких можна відстежувати, чим дитина займається в Мережі.

  Отже, інтернет-залежність є дійсно дуже важливою і актуальною проблемою сьогодення. Проблема швидко поширюється і набуває світового значення. Завданням оточуючих і батьків є виявлення цієї залежності і всебічна допомога для її подолання. На наш погляд, потребують подальшого дослідження чинники та наслідки виникнення комп’ютерної та інтернет-залежності, її форми, особливості розповсюдження у сучасному середовищі.

  Продовжується співпраця Хмельницького міського Центру соціальних служб для смі’ї, дітей та молоді за участю Хмельницького МРВ філії Державної установи «Центра пробації».

  6 лютого 2019 року, соціальний педагог Центру Степанюк В. Ю. та психолог МРВ з питань пробації Глуховським М. Б. провели бесіда з елементами тренінгу для умовно засуджених на тему «Сім’я і сімейні цінності».

  Метою бесіди було, продемонструвати процес побудови хороших взаємин і майбутньої сім’ї, допомогти замислитися над тим, від чого необхідно відмовитися заради досягнення цієї життєвої мети. Стимулювати роздуми про сімейні цінності та їх значущості у сім’ї, визначити чинники які впливають на створення щасливої родини.

  У нашому житті емоції відіграють вагому роль, адже за допомогою них ми формуємо власне світосприйняття, забарвлюємо події відтінками. Палітра емоцій у людини є унікальною, вона включає в себе як негативні, так і позитивні переживання, які віднаходять своє місце у павутинні міжособистісних стосунків. Уміння розрізняти та розуміти власні емоції є основою, на якій тримається внутрішнє щастя людини. Володіючи цим умінням, ми можемо правильно пояснити свій стан, простежити хід нав’язливих думок, і надати підтримку тим, хто опинився в пастці неспокою.

  Наші емоції – мов маленькі стежинки, якими ми крокуємо назустріч навколишньому світу. Тому важливо йти крок за кроком, витримуючи баланс. Але час від часу керування власними емоціями постає непосильним завданням. Нам здається, що виказувати те, що хвилює душу, є недоречним, непотрібним, зайвим. Так ми стримуємо сльози, стримуємо сміх тоді, коли нам украй необхідно ними поділитися.

  Щоб стати повноправним володарем свого внутрішнього світу та навчитися керувати власними емоціями, потрібно дослідити їх природу та простежити їх прояви залежно від виниклих ситуацій у житті. Ось декілька порад, які допоможуть вам віднайти стійку опору під час так званих «емоційних штормів»:

1. Ви маєте право на емоції.

  Щодня ми реагуємо на зміни в нашому оточенні за допомогою емоцій. Це є однією з форм нашого самовираження. Тому ви можете ділитися своїми переживаннями в обраний вами спосіб і в комфортних для вас обставинах.

2. Відстежуйте закономірності виникнення емоцій.

  Наприклад, улюблена іграшка дитинства дарує вам радість, у той же час темрява може вас злякати. Віднайшовши зв’язок між певною емоцією та причиною її виклику, ви зможете проаналізувати історію виникнення реакції на об’єкт і, за потреби, мінімізувати її прояв.

3. Намагайтеся пояснити свої емоції.

  Ваше ставлення до дійсності є тільки вашим особистісним баченням, тому воно може бути несприйнятим людьми з вашого оточення. Щоб уникнути непорозуміння, поясніть свій емоційний стан. Ви заслуговуєте на підтримку!

4. Ваші емоції – це ваша відповідальність.

  Ми є учасниками так званого «емоційного кругообігу» і щодня ділимося з іншими своїми емоціями, як то щастя або смуток. Коли у нас виникає відчуття емоційного перенавантаження, ми починаємо несвідомо «скидати» свої емоції на близьких людей. Наприклад, конфлікт на роботі може бути перенесений на власну дитину у вигляді сварки через незначну дрібницю. Для того, щоб попередити такий «сплеск емоцій», потрібно навчитися методам емоційного розвантаження.

5. Мистецтво як традиційний спосіб самовираження.

  Розкрийте в собі нові таланти! Заняття музикою, гра в театральній групі, малювання пейзажів у скетчбуці, дизайн інтер’єру, вишивання шовковими стрічками, знайомство з йогою або ведення літературного щоденнику – і це тільки маленька частина можливих варіантів для проведення дозвілля. Ви обов’язково знайдете собі заняття, яке допоможе вам звільнитися від надмірних емоцій, набутих упродовж дня, зняти внутрішню напругу та відчути спокій і насолоду від життя.

6. Довіряйте собі та не бійтеся звертатися по допомогу.

  Якщо ви помічаєте суттєві зміни у своєму емоційному фоні (наприклад, тривале «застрягання» в одній емоції, перепади настрою, прояви раптової агресії та ін.), і вони значно впливають на ваше життя – візьміть консультацію у психолога або психотерапевта. У співпраці зі спеціалістом ви зумієте виявити причину таких змін і складете план дій і заходів, у результаті яких ви зможете керувати власною емоційною сферою та досягнете внутрішньо-особистісної гармонії!

  Психологічна робота Центру соціальних служб з особами, які мають тривалу перерву в роботі та перебувають на обліку у Хмельницькому міському центрі зайнятості.

  5 лютого в Хмельницькому міському центрі зайнятості, практичним психологом Хмельницького міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Слободян О. А. було проведено тренінгове заняття на тему: «Пізнання своїх ресурсів для самореалізації себе на ринку праці».

  Метою заходу було розширення діапазону самореалізації, ознайомлення із сучасним станом ринку праці та пошуком власного ресурсу, який допоможе визначити  пріоритетні цілі у працевлаштуванні, шляхи їх досягнення.

  Учасники були активними у процесі тренінгового заняття та навчилися трансформувати негативну енергію власних страхів у позитивну енергетику бажань. Заняття дало можливість навчитися приймати власні переваги і недоліки, а також подивитися зі сторони на свої потенційні можливості у вирішені питань працевлаштування.

  З 3 вересня 2018 року у м. Кам’янці-Подільському працює інклюзивно-ресурсний центр Кам’янець-Подільської міської ради.

  Фахівці ІРЦ, а саме вчителі-дефектологи, практичні психологи, вчителі-логопеди та вчителі-реабілітологи, надають психолого-педагогічні та корекційно-розвиткові послуги дітям з особливими освітніми потребами. Заняття проводяться в спеціально обладнаних кабінетах та за індивідуальними графіками. У ІРЦ облаштовано залу для очікування, залу лікувальної фізкультури, кабінети дефектологів, логопедів, практичного психолога. Вже протягом вересня-грудня 2018 року 97 дітей з особливими освітніми потребами отримали психолого-педагогічний супровід, корекційно-розвиткові послуги та послуги з реабілітації і лікувальної фізкультури.

  4 лютого 2019 року на базі інклюзивно-ресурсного центру проведено засідання круглого столу на тему: «Психолого-педагогічні, корекційно-розвиткові послуги та системний кваліфікований супровід дітей, які здобувають освіту в закладах професійно-технічної освіти та закладах І-ІІ рівня акредитації».

  Із вступним словом виступила начальник відділу дошкільної та інклюзивної освіти управління освіти і науки Кам’янець-Подільської міської ради Євгена Калинюк. Про стан інклюзивної освіти в місті доповіла головний спеціаліст відділу дошкільної та інклюзивної освіти Таїсія Шевеленко. Директор ІРЦ, Лариса Ільніцька висвітлила основні завдання та функції ІРЦ.

  Учасниками заходу стали працівники Державного навчального закладу Подільського центру професійно-технічної освіти, Подільського спеціального навчально-реабілітаційного соціально-економічного коледжу, а також директор Кам’янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Юлія Побережна, та його спеціалісти.

  Учасники обговорювали питання круглого столу, обмінювалися досвідом щодо соціальної підтримки дітей з особливими потребами та планували подальшу спільну діяльність.

  Закінченням заходу стало підписання угоди про співпрацю директорами інклюзивно-ресурсного центру Кам’янець-Подільської міської ради та Кам’янець-Подільського міського центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.

  Тимчасові рамки підліткової кризи коливаються в межах від одинадцяти до шістнадцяти років у дівчаток і від дванадцяти до вісімнадцяти – у хлопчиків. Як правило, у дівчаток криза протікає в більш м’якій формі, ніж у хлопчиків. Імовірно, це пов’язано з тим, що у сучасного суспільства традиційно вимоги до чоловіків вищі, ніж до жінок.

Суть підліткової кризи.

  Головною метою підліткової кризи вважається самоствердження підлітка, визнання себе як повноцінно сформовану особистість. В цей період відбувається найчастіше радикальна зміна поведінки підлітка. Правила поведінки, які встановлені в родині, були до цього часу застарівають, їм необхідно шукати альтернативу.
Цей період є одним з найбільш важливих у формуванні особистості і від того, як підліток подолає кризу, які уроки він винесе, залежить його подальше життя.

Характеристика підліткової кризи

  Вкрай неправильно вважати, що підліткова криза – це виключно негативне явище. Звичайно, це період боротьби за незалежність особистості, але боротьба здійснюється виключно на безпечних умовах. В умовах кризи відточуються навички підлітка у формуванні моделі поведінки, яку необхідно використовувати в складних ситуаціях, як знаходити компроміси або відстоювати власну думку.

Найбільш типові ознаки кризи підліткового віку:

• Для кризи незалежності характерні наступні прояви – негативізм, упертість, свавілля, норовливість, зневажливе ставлення до оточуючих, знецінювання думки дорослих, прояв власництва, бунти та протести.
• Криза залежності менш типова для підлітків, але тим не менше зустрічається приблизно в 15% випадків, для неї характерні – надмірний прояв послуху, повернення до звичок дитинства, дитячих форм поведінки, інтересів і навіть смаковим пристрастям.

  Іншими словами, криза у підлітків проявляється двома напрямками – незалежністю або залежністю. Щоб зробити перехід до дорослого життя менш болючим, дитині необхідно забезпечити максимально психологічно комфортні умови.

Як допомогти підліткові пережити вікову кризу.

  На щастя для батьків, бунтарські особливості підліткової кризи проявляються не постійно, а час від часу. Але, не слід забувати, що виявлятися вони можуть досить часто, тому модель поведінки доведеться коригувати, а не закривати на неї очі, як на тимчасове явище.
  Найбільш підходящим у цей період вважається авторитарний стиль поведінки з боку батьків, який передбачає суворий контроль поведінки підлітка, але не приниження його гідності.

  Правила поведінки повинні встановлюватися в ході обговорення з усіма членами сім’ї, в тому числі і з підлітком. Це дає можливість підвищити ступінь самостійності та ініціативності у підлітка, вчить його самоконтролю і дисципліни. У свою чергу, така поведінка батьків допомагає виховати у підлітка впевненість у собі, відповідальність за власну поведінку, а в подальшому і за своє життя.